Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

[Рец.] Reallexicon der indogermanischen Altertumskundes

Михайло Грушевський

Grundzüge einer Kultur- und Völkergeschichte Alteuropas, Von O.Schrader. Страсбург, 1901, с. XL+1048

Десять літ по появі другого видання своєї славної праці «Sprachvergleichung und Urgeschichte» видав О.Шрадер замість нової ревізії сеї праці лексикон індоєвропейських старинностей, монументальну працю, що майже удвоє перевищує попередню. Матеріал, уложений в попередній в систематичну форму, подано в сій праці під поодинокими словами; при тім введено багато нового матеріалу, бо границі дослідів посунено далеко наперед поза праіндоєвропейську добу, в часи вповні історичні, й подано історію явищ і речей, що не існували в праіндоєвропейських часах.

Не вважаючи на значно розширені рами, праця ся, одначе, не може, розуміється, вповні заступити попередньої – сам автор часто відсилає читача до неї, й лексиконова форма, як далеко практичніша для принагідного інформування і для повнішого використовування безмірного багатого матеріалу індоєвропейських старинностей, не заступить систематичного й прагматичного образу культурної еволюції індоєвропейської групи народів. Тому належить бажати, аби автор по сій величезній роботі знайшов у себе енергію для нової ревізії своєї давнішої праці.

Книгу попереджує вступ, де автор порушує підставові питання методології глотики, справу певності й реальності її результатів, але, мусимо признати, не входить в справу глибоко й легко збуває собі ті непевності, які підносять скептики. Сі скептики похвалять автора, що в тексті сеї своєї праці він сильно висуває наперед історично-етнологічний матеріал і залюбки оперує регресивно-історичною методою. Але місцями ми хотіли б більше помочі історично-археологічним фактам з боку лінгвіста, хотіли б знати, що може докинути дорогою строго методичного лінгвістичного досліду до сих фактів, там, де занадто прикро дають себе відчувати прогалини в них.

З другого боку, не всі сторони індоєвропейської старовини відповідно опановує автор. Слов’яно-литовський світ, хоч автор признає його важність для сих дослідів, розмірно мало звісний авторові. Він черпає про нього відомості з нечисленних західноєвропейських праць, не використовуючи навіть всеї літератури про них на світових мовах. Тим пояснюється неповнота і непевність деяких відомостей і деяка односторонність в толкуванні слов’яно-германських стичностей. Відомості автора з палеоетнології і археології також не всюда стоять на рівні науки – прочитати, н[а]пр., сказане ним про перехід від палеоліту до неоліту в Європі (с. 824–825), або брак палеоліту в степовім поясі Східної Європи (с. 901).

Але всі сі недостачі не зменшають великої вартості цінної праці автора, що стане підручною книгою для кождого історика культури.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1904. – Т. 59. – Кн. 3. – С. 1 – 2 (Бібліографія).

Шрадер (Schrаder) Ommo (1855-1919) – німецький мовознавець та історик. Професор університетів Єни (1890) та Вроцлава (1909). Розвивав ідеї культурно-історичної школи у мовознавстві: порівнював свідчення порівняльно-історичного мовознавства з досягненнями історичних та природничих дисциплін – археології, етнографії, ботаніки, зоології. Створив «Словник індоєвропейських старожитностей» (1901).

Основні праці: «Die älteste Zeittheilung des indogermanischen Völkes» (1878), «Sprachvergleichung und Urgeschichte» (1883), «Thier- und Pflanzengeographie im Lichte der Sprachforschung» (1884), «Reallexikon der indogermanischen Altertumskunde» (1917–1929).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 202.