[Рец.] Dr. Finkel. Okopy swiętej Trócy, dwa epizody z dziejów Polski

Михайло Грушевський

We Lwowie, 1889, 69 s.

Це невелике дослідження, що складає відбиток з львівського «Przewodnika Naukowego і Literackiego», промайнуло у нас, здається, непоміченим, хоча викликає певний інтерес, так як предмет його стосується нашого краю. Окопи св. Трійці – це скасована зараз фортеця між гирлами Дністра й Збруча, закладена в 1692 р. коронним гетьманом Яблоновським з метою блокади Кам’янця; історії цієї фортеці й присвячена брошура – приводом для її написання послугував проект реставрації зруйнованого костела св. Трійці, що знаходиться в колишній фортеці.

Автор починає з нарису відносин, створених Бучацьким та Журавин-ським трактатами, й наступною боротьбою Польщі за Поділля; тут інтерес новизни надають деякі відомості із сеймикових постанов подільської шляхти, витягнуті із книг ґродських галицьких та львівських (подільські сеймики до повернення Кам’янця збиралися в Галичі, а потім у Львові).

За тим викладається історія самої фортеці святої Трійці, на думку Яблоновського, вона повинна була служити опорним базисом проти Кам’янця, непокоїти партизанською війною його гарнізон, плюндрувати його околиці й перешкоджати підвезенню харчових припасів, що доставлялися із Туреччини. Останнє вдавалося зрідка, завдяки сильним конвоям, які супроводжували зазвичай обози; партизанська ж війна велася успішно й фортеця користувалася на той час значною славнозвісністю.

Ця видатна роль закінчилася з поверненням Кам’янця по Карловицькому трактату (1699 р.) й оселенні подільської шляхти на своїх згарищах; після цього фортеця втратила значення. Тільки на схилі днів Речі Посполитої фортеця знову з’явилася на кону: тут востаннє відбивався від російських військ Францішек Пулавський, доки в крайньому разі не був змушений піти в Буковину, яка ще належала туркам. Цим, власне, й закінчилася історія фортеці.

Узагалі ж, крім історичного, фортеця має ще й інше зацікавлення – її оспівав Красінський в своїй «Небожественній комедії». Зведена в останні славні дні Речі Посполитої, послужила останньою тверджею для останнього представника теоретичного шляхетства – ця фортеця була обрана поетом сценою, на якій гине зображене ним шляхетство.

До дослідження доктора Фінкеля долучено кілька документів, між іншим, донесення Яблоновського королеві про заснування фортеці й реляція про поразку Пулавських у Жванці й Окопах св. Трійці.

Примітки

Публікується за виданням: Киевская старина. – 1891. – Т. 34. – С. 159 – 160. Автограф зберігається в ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 236. – Арк. 14 – 16. Мова російська.

Фінкель Людвік (Ludwik Michał Emanuel Finkel) (1858 – 1930) – польський історик, бібліограф, професор (від 1892) і ректор (1911 – 1912) Львівського університету.

Okopy swiętej Trócy – до сьогодні ще (село Окопи Борщівського району Тернопільської області), місце для туризму за 20 кілометрів від Кам’янця-Подільського.

… «Przewodnika Naukowego і Literackiego»… – «Przewodnik Naukowyj і Literacki» – польськомовний львівський часопис, що видавався як окремий додаток до «Gazety Lwowskiej» від 1874 p., вів власну редакційну політику, друкуючи чимало праць з історії.

…закладена в 1692 р. коронним гетьманом Яблоновським з метою блокади Кам’янця… – після кількох успішних кампаній проти турків у 80-х pp. XVII ст. Річ Посполита посилила свій наступ для відвоювання в Османської імперії Поділля. Низку походів очолив коронний польний гетьман Станіслав Ян Яблоновський (1634 – 1702). Однак вдалі для Речі Посполитої кампанії під Хотином (1673), в околицях Кам’янця (1684), на Буковині (1685) не вирішували стратегічних завдань й залишили Поділля під владою Османської імперії. (Колодзєйчик Даріюш. Кам’янецький еялет: турецькі джерела до історії Поділля 1672 – 1699 pp. // Український археографічний щорічник. – К., 1992. – Т. 1. – С. 113-118.)

Автор починає з нарису відносин, створених Бучацьким та Журавинським трактатами, й наступною боротьбою Польщі за Поділля… – після невдалої кампанії 1672 р. Річ Посполита змушена була укласти з Османською імперією Бучацький мир (м.Бучач, 18.10.1672), за яким Кам’янець опинявся під владою Туреччини; Поділля, Брацлавщина й Південна Київщина переходили під владу гетьмана Петра Дорошенка, який перебував під протекторатом турецького султана. Однак у квітні 1673 р. сейм відмовився ратифікувати таку мирну угоду.

Наступні невдачі Речі Посполитої змусили її підписати з Туреччиною Журавненський мир (м.Журавно, 17.10.1676). Згідно з ним визнавалося приєднання Поділля до Османської імперії, за винятком Паволоцького та Білоцерківського полків, які перебували під владою Петра Дорошенка. Але вже 1683 р. Польща вступила у нову війну з Туреччиною. Наслідком тривалих воєн врешті стало рішення Карловицького конгресу (м-ко Карлівка (нині Сербія), 16.01.1699), коли до Польщі відійшли Поділля, Брацлавщина і Південна Київщина.

…Францішек Пулавський… – вочевидь, йдеться про події 1768 р. й діяльність Барської конфедерації, коли конфедерат Казімірж Пулавський (Pułavski) зі 150 жовнірами зайняв Окопи й був обложений тритисячним російським військом. Мужня оборона конфедератів продовжувалася до березня 1769 р. Залишкам оборонців на чолі з Пулавським вдалося пробитися до Галичини. Окопи стали символом боротьби поляків проти російського загарбницького війська.

…Красінський в своїй «Небожественній комедії» – Красінський (Krasiński) Зигмунд (1812 – 1859) – польський поет-романтик. У найпопулярнішому творі «Небожественна комедія» (1835) зображений занепад аристократичного світу й вторгнення нових демократичних взаємин на тлі загибелі Речі Посполитої.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 124 – 125.