Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

23.06.1909 р. До М. Грушевського

Львів Львів, 23.VI.09

Варіанти тексту

Високоповажаний Пане Професор!

Щойно випровадив я погодінську компанію на дворець і тепер заледво маю змогу і час бодай коротко донести про її побут у Львові.

Від минулої середи аж до сьогодня сьогодні я від рана аж до пізної пізньої ночі був на ногах, водячи Погодіна по Львові, одним словом, находячись весь час в його товаристві, бо наші львовяне львів’яни обмежилися на саму тільки приємну річ – на банкет. Правду сказати – я вже не чую ніг, зате думаю, що Погодін буде вповні вдоволений з свого побуту, що з того може вийти деяка – ну, користь чи що для нашої справи, а головно, що П. Професор будуть вдоволені, бо, як можу міркувати, Погодін виніс такі вражіння враження і понятє поняття про тутешні відносини, головно становище П. Професора в нашій суспільности суспільності, яке повинен був винести.

Я, щоправда, робив і говорив все так, наздогад, в дусі загальної інструкції, бо сам відношуся до всего всього того скептично і поки що в сім повороті нічого не розумію, а не розумію, бо нічого не знаю, що таке зайшло в Київі Києві між П. Професором і Погодіним.

Упереджаю П. Професора, щоб П. Професор не «смущалися» тим, що написано в «Ділі», де властиво сказано тільки про банкет, а нічого більше про оглядини наших львівських інституцій. Се не від мене залежить. Та й не вважаю потрібним тут інтервеніювати – хай. Погодін, крім того, був два рази у Шептицького, що я теж упередив Погодіна відповідною характеристикою митрополіта митрополита, щоби Погодін не дав себе очарувати зручним тим паном. Про все подрібно росповім розповім устно усно по повороті П. Професора до Львова, що певно незадовго наступить.

Тепер тільки скажу, що коли Погодін нами трохи «заанімувався», то се сталося в далеко висшій вищій степени з нашою публікою супроти Погодіна. Я взагалі думаю, що наша публіка ще занадто «первобытная», аби можна її без особистого проводу П. Професора виставляти на ріжного різного рода покуси, які мають марку якоїсь ширшої акції, що єсть може тільки псевдо-акцією, на котру все-таки треба мати певну дозу осторожности осторожності, а головно критики. Але повторяю – в сім випадку П. Професор можуть, як думаю, вповні бути вдоволеним.

В політиці в тім часі нічого нового не сталося, а властиво сталося тільки те, що правительство, побачивши дійсно велике роздраженнє роздраження наших політиків, пустилося на випробуваний з ними спосіб і кличе їх на конференції, де з ними дуже чемно обходиться, вдає, що нібито згаданий член правительства «може трохи дальше зайшов в своїй бесіді, ніж мав уповажненнє уповноваження». Одним словом, туманить їх безпардонно з добрим, як завсіди, успіхом. Думаю, що народ се безнадійний. Я зрештою, щиро кажучи, в сій хвилі таке саме думаю і про себе «во всех отношениях», від якогось часу наче очумілий або в якімсь постійнім моральнім katzenjammer-i.

Та се зрештою не важно, а важно те, що ще раз верну до тієї [ек]скурсії. Погодіну його побут у Львові і те, як його принято, послужило мірилом значіння значення П. Професора, бо се ж уважається зробленим П. Професором, з огляду на попереднє відношеннє відношення серед нашої суспільности суспільності і в нашій пресі до него нього і його заходів. Тут, скільки я дізнався, дуже невдовлена група «барвінщуків», бо вони мимо своєї охоти цілковито були виеліміновані від усякої участи участі у сій справі.

В Товаристві нічого нового, тільки Гнатюк хоче їхати вже на вакації, а Кревецький через два дни дні йде на військові вправи.

Вдома у П. Професора усе гаразд.

Прошу передати Пані мій поклін.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів.Джиджора

P.S. На банкеті було звиш 60 осіб.


Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 221 – 223).

…маю змогу і час бодай коротко донести про її побут у Львові. – У Львові екскурсанти оглянули університет і політехніку, українські культурні установи. 20 (7) червня вони взяли участь у освяченні бурси Педагогічного товариства, збудованої на пожертви українського громадянства. Освячував бурсу митрополит Шептицький. Після освячення та оглядин приміщення відбулося знайомство митрополита з О.Погодіним та гостями з Петербурга. Того ж дня Володимир Шухевич ознайомив екскурсантів зі збірками в музеї Дзедушицьких. На завершення у французькому ресторані відбулася спільна вечеря українців з гостями з Петербурга.

Погодін буде вповні вдоволений з свого побуту… – У листі до М.Грушевського вже після подорожі О.Погодін передавав щирі вітання І.Джиджорі, що свідчить про особливу увагу учня Грушевського до гостей (Там само, спр. 700, с. 8; лист від 12 жовтня (ст. ст.) 1909 p.).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 192 – 194.