Від редакції
Михайло Грушевський
[напрями праці з нагоди дев’ятого року видання ЛНВ]
Вступаючи в дев’ятий рік свого видання, наш журнал, заснований в столітні роковини українського відродження, зістається вірний тій меті, яку поставив собі тоді, – служити українському відродженню, то значить змаганням до широкого й успішного розвою українського народу на полі суспільно-політичнім, економічнім, культурнім і національнім – опертого на економічнім і культурнім подвигненні народних робучих мас.
Не в’яжучися партійними відносинами, не замикаючися в догматичні рами якоїсь доктрини політичної чи суспільно-економічної, не присягаючи на певні формули в штуці чи в науці, редакція, як і давніше, буде давати місце на сторінках нашої часописі гадкам репрезентантів різних поглядів, напрямів і теорій, але все і всюди буде виступати в обороні прав і свобідного розвою людських одиниць і національних організмів, а против всякої проповіді чи оборони насильства, обмежень людських чи національних прав, свободи мислі й досліду.
Спеціально ж в нинішню переломову хвилю, коли важиться доля українського народу, уважає вона своїм обов’язком служити виясненню тих доріг, якими повинні піти змагання української суспільності до відродження України і сотворення відповідних обставин для всестороннього розвою українського народу.
Засновуваний від початку з метою служити інтересам всеї України-Русі, «Літературно-науковий вісник» в перші роки свого існування, поки не була йому загороджена дорога на Україну, до певної міри (оскільки се було можливо під дамокловим мечем непевності) сповняв обов’язок всеукраїнського органу – не тільки для України австрійської, а й російської, позбавленої всякої можності уживання українського слова.
Повна цензурна заборона, що впала на наш журнал в 1901 р,, не могла не ослабити сих зв’язків і, позбавивши його читачів з російської України, змушувала входити глибше в сферу місцевих інтересів українського життя в Австрії, а спеціально в Галичині. Та скоро лише заблисли перші зорі ліпшої будучності в Росії, журнал наш не залишив з збільшеною енергією відкликатися на визначніші появи тамошнього життя, і тепер, коли відкривається йому знову дорога до Росії, редакція ужиє всіх старань, аби увійти в якнайтісніший контакт з українським життям в Росії, з тамошніми літературними й публіцистичними кругами.
Розкріпощення українського слова в Росії позбавить наш журнал сумної привілегії бути одиноким українським літературно-науковим органом України і викличе появу цілого ряду журналів різного складу і напряму. В сій гуртовій роботі літературно-наукові й публіцистичні сили, що групуються коло «Літературно-наукового вісника», з подвоєною охотою й енергією братимуть участь в обговоренні й розв’язанні питань сучасного українського життя, вносячи в дискусію те, що можуть дати для їх зрозуміння з своїх різних і відмінних точок погляду.
Зменшивши розміри свого журналу по забороні Росії, редакція уже в останнім річнику привернула його більше-менше до давнішого розміру, а в будучності, в міру збільшення предплати, постарається все можливо розширяти. В інтересах читачів з Росії вона заводить з сим річником відділ хроніки політичного, суспільного й культурного українського життя поза межами Росії, а по важнішим питанням з сих сфер будуть даватися зчаста окремі статті. Так само на важніші появи й питання, що дотикають України російської, журнал наш буде все відзиватися, а для ближчого контакту своїм ближчим постулатом редакція ставить заснування редакційного відділу в Києві – так скоро, як лише позволять на се тамошні обставини.
Редакція має надію, що, окрім старих і випробуваних своїх приятелів, вона побачить в лаві своїх співробітників і ряд нових сил, викликаних великим моментом національного й соціально-політичного пробудження України. Двері нашого журналу будуть для них відтворені широко й гостинно.
У Львові 1(14). XII
Примітки
Вперше опублікована в журналі: ЛНВ. – 1906. – Т. 33. – Кн. 1. – С. 1 – 2. Підпис: М.Г.
Подається за першодруком.
У цій публікації М.Грушевський уперше проголосив перед читачами свій задум про перенесення ЛНВ до Києва: «своїм близшим постулатом редакція ставить заснування редакційного відділу в Києві».
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: у 50 т. – Львів: Світ, 2002. – Т. 2, с. 494 – 495.