Знесення указу 1876 р.

Михайло Грушевський

Знесення указу 1876 р. було предметом остатньої наради Комітету міністрів 31 мая ст[арого] ст[илю 1905], почім наради замкнено. В російських газетах тоді появилася була лаконічна звістка про се, без ніяких пояснень про вислід сеї наради. З приватних джерел доносять нам, що Комітет міністрів в принципі рішив знести указ 1876 р., але з деякими ограниченнями.

Причиною, мабуть, була опозиція одного з референтів – міністра освіти, що висловився против знесення, тимчасом як другий референт, міністр внутрішніх справ, заявився за знесенням заборон і обмежень українського слова. Реферат міністерства освіти був поручений «звісному» славістові Ант. Будиловичу, провідникові Петербурзьк[ого] товариства опіки над Галицькою Руссю, заложеного з ініціативи галицьких емігрантів і їх російських приятелів; по давнішим виступам його проти українського слова можна судити, як випав той реферат.

Але Комітет міністрів не уважав можливим прийняти його точку погляду, що рішуче суперечила ореченням усіх інституцій, запитаних попередньо обома референтами (Академії наук, університетів Київського і Харківського і київського генерал-губернатора). Лишається тепер справа «за малим» – коли Комітет міністрів візьметься до дефінітивного порішення справи і які ограничення полишить для українського слова на будуче?

Тим часом усе лишається по-давньому, і всі подання й меморіали, внесені в справі допущення галицьких видань, лишаються без відповіді, хоч дотичні власті обов’язані були бодай відповісти на них. «Українське питання» все ще «рассматривается».

Примітки

Вперше опублікована під рубрикою «Хроніка: 3 громадського життя» в журналі: ЛНВ. – 1905. – Т. 31. – Кн. 8. – С. 200 – 201. Підпис: М.Г.

Подається за першодруком.

Замітка написана з приводу відміни Емського указу 1876 р. З інших публікацій М.Грушевського з цього питання див.: Ганебній пам’яті // Україна. – 1926. – Кн. 4. – С. 46-51.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: у 50 т. – Львів: Світ, 2002. – Т. 2, с. 493.