20.07.1895 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Добродію.

Дуже і щиро дякую вам за Ваш ласкавий лист. Він підійшов до мене якраз коли я сам хотів написати до Вас, щоб заслати Вам коротеньку бібліографічну замітку про антропологічну справу уміщену у останньому № -рі Київської Старини і тим хоч трохи сповнити мій обов’язок до «Зап[исок] Тов[ариства] Им[ені] Ш[евчен]ка», обіцяний і Вол[одимиру] Б[оніфатійовичу] і небіжчику Гладиловичові, аж тоді ще коли думав їх зачинати. Та от як бачите… Коли ж нема часу – розриваючись оттут коло усякої праці… і тепер кажу Вам відповідаючи на Ваш лист, що хочу і мушу зробити усе що можу – тільки дайте трохи часу.

Щодо весілля, то се річ найбільше затяжна. Діло, бачите, у тому що як сами самі Ви кажете містить переклад ніяково… та й сам не хочу… переробити-ж – се значить далеко побільшити і справді таки переробити, полагодивши багато деяких помилок і т.і. Я й сам мав се на меті як писав, коли може Ви чули, небіжчику Василю Никипоровичу і до того хотів би додати до статті (або книжки коли хочете) і усі рукописні матеріали з яких я користувавсь. Тільки ж подумайте скільки на се усе потрібно часу?.. У мене нового порівнявчого матеріялу матеріалу позбиралось вже трохи не стільки ж, скільки було, та з тиєї тієї пори скільки вже нового друкованого набралося… Оттим то я й хочу підождати ще трохи, та як спроможуся коли місяців по 2 або з вільного часу то тоді й зроблю. А якщо Товариство матиме спромогу видати то я й з дорогою душею…

Тепер же у мене є от що:

1) Ігрища межю сели у давніх словьян слов’ян і українські весільні звичаї;

2) Постриги у давній Русі і інших словян;

3) Холера у народних оповіданнях;

4) Народне знаттє (народна лічба, землемірство і інші знання);

5) Звичай возити мерця на санях.

Окрім того я збираю матеріалів до студій про деформацію черепів на Україні і до другої студії про українську хату, обійстя і начиння. Ся остатня мусить бути початком систематичної битової української етнографії, котрої я хотів би віддати решту мого циганського життя як що доведеться де небудь зачепитись так щоб не приходилось завше думати про те що їстимеш завтра, коли не сьогодні ж увечері… і ще окрім того я вже трохи не 2 роки як збираюсь написати статтю про теперішній стан і мету української етнографії особливо задля тов[ариства] ім.Шевч[енка].

Як бачите чимало… і матеріял матеріал увесь зібраний і упорядкований лежить по картонах у шухляді – бракує тільки одного – часу!.. Найскоріше мабуть напишу про сані й про постриги. Саней Вам не дам, бо тут треба малюнків, то до того і не дуже цікаве. Постриги ж оддам Вам зараз-же як напишу тільки-ж не знаю як зробити з Вашою умовою?.. Діло бачте у тому що я прочитав вже реферат про се у Societe des Trad[itions] Populaires (по коротких замітках і мушу віддати статтю у Revue, а що ж як Ви мені її затримаєте на кілька місяців?.. Тим часом напишу і статтю про українську етнографію…

А інше усе знов таки радий би був вам віддати якби не задержали, щоб я зараз же міг друкувати по французькому або по англійському (Игрища межю села оддам мабуть у «Folk-Lore»). Узятись же до праці не можу ранійше раніше як у осені, вернувшись до Парижу (бо се як бачите я пишу з Ile d’Yeu) бо тут у мене і книжок немає і знов таки часу (бо тепер перекладаю на російську мову Доісторичну археологію Niederle).

Таким побитом я Вам обіцяю зробити усе що зможу. Вас же я давно хотів просити от про що: чи не траплялося Вам по Ваших літописних і архівних студіях чого про ігрища і особливо постриги. Я вже питавсь за се В.Б. але він відказав що нічого не зна, чи не знаєте часом Ви? Дуже б Вам за се дякував. У Парижі нема навіть Полн[ого] Собр[ания] Рус[ских] Летоп[исей] – що ж я робитиму?..

За конгрес – я й сам ще нічого докладного не знаю. Розпитаюсь, – там у мене приятелі є між антропологами – і як що се варт чого небудь то чому б і не вдатись. Про се напишу окрімно окремо.

Дуже багато де про що хотілось би ще з Вами побалакати, – та нехай вже як встрінемось. А чи не думаєте Ви часом коли небудь і на захід вдатись, хоч би і до Парижу. З погляду археологічного се б було не те що варто, а просто таки неодмінно потрібно…

Якщо схочете що написати, то пишіть хоч Інні Нікандрівні Шеболдаєвій, сюди ж таки, просто: Ile d’Yeu, Vendei, France передати Л-ві. А поки що дякую Вас ще раз і дуже просю прошу не забувати дуже Вас шануючого

Лупулеску

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, од. зб. 389, с.360. Лист є відповіддю на лист М. Грушевського від 1895 р. М. Грушевський відповів на цей лист 2.08.1895 р.

Вперше надруковано у часописі «Родовід» (1997, № 15, с.48-49) за автографом.

…збіраюсь збираюсь написати статтю про теперешній стан і методи української етнографії… – ця стаття вийшла друком у «Материялах Матеріалах до Українсько-руської етнольогії етнології. – 1899. – Т.1. – C.V-XIX.

…мусить бути початком систематичної битової української етнографії, котрій я хотів би віддати решту мого циганського життя… – задум про створення грунтовного узагальнюючого нарису з культури та побуту українського народу був реалізований Ф.Вовком у II томі видання «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (Петроград, 1916) у розділі «Этнографические особенности украинского народа».

Антонович Володимир Боніфатійович (1834-1908) – видатний український історик та археолог, професор Київського університета.

Гладилович Дем’ян (1846-1892) – учитель академічної гімназії. Голова літературного Товариства ім.Шевченка у Львові, засновник часопису «Діло».

Шеболдаєва (Рашевська) Інна Никандрівна – емігрантка, спільна знайома М.Грушевського і Ф.Вовка.

«Folk-Lore» – французький часопис з народно-поетичної творчості.

Niederle (Нідерле) Любор (1865-1944) – видатний чеський археолог та етнолог, професор Празького університету. Найголовніші праці «Slovanske starozitnosti» (T.I-IV, 1902-1924), і «Zivot starych Slovanu» (T.I-III, 1911-1925). Створив концепцію комплексного дослідження етногенетичних і культурно-історичних проблем, якої дотримувався Ф.Вовк. Однак останній не погоджувався з поглядами Л.Нідерле щодо поділу народів за антропологічними ознаками на довгоголових (германців) і короткоголових (слов’ян).

Societe des traditions Populaires – французьке етнографічне товариство.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 103 – 104.