Вовк Федір Кіндратович
Федір Кіндратович Вовк (5 (17) березня 1847 – 29 червня 1918) – український етнограф і антрополог.
Народився в с. Крячківка (нині Пирятинського району Полтавської обл.) у родині відставного офіцера. Учився в Ніжинській гімназії, в 1865 – 1866 роках – у Новоросійському університеті (Одеса). В 1866 році він перевівся до Київського університету, і в 1871 р. закінчив його природничий факультет.
Вовк познайомився з членами Старої громади (Київ) і брав активну участь в багатьох її починаннях, зокрема, в роботі Південно-західного відділу Російського географічного товариства. В 1876 – 1878 роках Вовк перебував у Женеві, де допомагав М. П. Драгоманову у виданні журналу «Громада».
Повернувшись до Російської імперії, Вовк з’ясував, що йому загрожує арешт. В 1879 році він емігрував до Румунії, де збирав етнографічні відомості про українців, а в 1883 році знову прибув до Женеви. З 1887 до 1905 року він постійно жив у Парижі, де продовжував вдосконалюватись в антропології, етнографії та археології.
Своє перебування в Парижі і свої знайомства у французьких наукових колах Вовк використовував для поширення знань про Україну і пропаганди української науки.
Після революції, в грудні 1905 р. Вовк отримав дозвіл повернутись до Російської імперії і переїхав до Санкт-Петербурга, де став завідувати відділом в Російському музеї. В 1907 році, у віці 60 років, він зайняв найменшу посаду (приват-доцента) на кафедрі географії Петербурзького університета – в той час, як його однолітки давно вже були заслуженими професорами. Довелося зробити ще одну революцію, щоб Київський університет обрав Вовка керівником кафедри географії та етнографії (29 жовтня 1917 р.). В червні 1918 року Вовк виїхав з Петербургу до Києва, але по дорозі захворів важкою формою грипу (так звана «іспанка») і помер на станції Жлобин. Похований він у Жлобині (нині Гомельська обл., Білорусія).
Наукова і публіцистична спадщина Ф. К. Вовка налічує понад 450 праць. В повному обсязі вона не зібрана і не перевидана, передруковувались (1928, 1995) тільки його вибрані праці з етнографії та антропології.
Основні праці:
«Задунайская Сечь (по местным воспоминаниям и рассказам)» (1883);
«Русские колонии в Добрудже (Историко-этнографический очерк)» (1889);
«Антропологія України» (1889);
«Украинцы в антропологическом отношении» (1906);
«Антропометричні досліди українського населення Галичини, Буковини, Угорщини» (1908);
«Етнографічні особливості українського народу» (1916);
«Антропологічні особливості українського народу» (1916).
Портрет Ф. К. Вовка, який ми наводимо, узято з книги «Листування Михайла Грушевського» (К.: 2001 р., т. 2, с. 93).
Федір Вовк і Михайло Грушевський
1. Заочне знайомство вчених відбулось в 1895 році, коли Грушевський запропонував Вовку публікувати свої праці у виданнях Наукового товариства імені Шевченка, а від 1896 р. – стати редактором етнографічних видань НТШ. Вовк погодився на обидві пропозиції.
2. Жваве листування між Грушевським (Львів) та Вовком (Париж) тривало до кінця 1898 року, коли між ними виникло непорозуміння у справі підготовки чергових видань. Це було чисто робоче розходження між однодумцями, котре торкалось видавничих справ. Принципові їх погляди на розбудову української науки співпадали. І після 1898 р. Грушевський продовжував підтримувати видання «Матеріалів до українсько-руської етнології» та «Етнографічного збірника», редагованих Вовком.
3. В 1903 році завдяки клопотам Ф. Вовка Грушевського запросили прочитати курс лекцій з української історії у Вищій школі суспільних наук (Париж) – громадській освітній установі, заснованій російськими емігрантами.
4. В 1904 р. Грушевський у свою чергу запросив Ф. Вовка до Львова – прочитати курс лекцій з української антропології та етнографії на літніх курсах українознавства.
5. В 1903 – 1906 роках Ф. Вовк провів чотири експедиції до Галичини, Буковини й Закарпаття для збирання антропологічних матеріалів. Ці експедиції фінансувались і забезпечувались Науковим товариством ім. Шевченка, і Грушевський особисто піклувався цієї справою.
6. Ф. Вовк допомагав комплектувати музей Наукового товариства ім. Шевченка, закуповуючи в Парижі потрібні експонати на кошти, асигновані завдяки Грушевському.
7. Після переїзду Ф. Вовка до Петербурга листування Ф. Вовка з Грушевським торкалось в основному питань видання праць Ф. Вовка, зокрема, про Мізинську палеолітичну стоянку, а також підготовки енциклопедичного збірника «Украинский народ в его прошлом и настоящем», редакція якого перебувала у Петербурзі.
М. Ж., 23 лютого 2017 р.