Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

29.12.1912 р. До М. Грушевського

Львів 29.XII.1912

Варіанти тексту

Високоповажаний Пане Професор!

Передовсім доношу, що в нас дома все гаразд. Кореспонденції за той час дуже мало назбиралося. І так:

1) фірма Карбаснікова сповіщає, що продала 17 прим. «Киевской Руси» і 25 «Ілюстрованої історії». Заразом прислала чек на 171.30 к[орон] – який я до дальшої вказівки задержую.

2) Лист від Курської зем[ської] управи і від Їречека посилаю, бо П. Професор напевно схотять відповісти.

Автор Vox вже назад приїхав до Львова і виїздив звідси, скільки відомо, головно через те, що не хотів – а властиво боявся ставати на Народнім з’їзді і відповідати на евентуальні закиди проти «Діла», проти котрого підношені сильні закиди, що воно дрантиве і т. д. Загалом люди сильно розчарувалися в редакторських і инших інших здібностях сього пана, і його становище (що зрештою було відоме давнійше давніше) захитане. Одна біда: ніде не можуть знайти редактора – а на з’їзді були такі наівні наївні люди (провінціяли) (провінціали), котрі старалися наклонити до редакторства… Охримовича.

Infandum jubes renovare dolorem – пригадали Пан Професор другого фрукта і його мерзенні вчинки. Прийшлося йому скрутно тепер, що немає куди притулитися. Поки що лишилася йому одинока sit venia verbo, інституція, де він має голос – а то Ювилейний Ювілейний комітет Франка, де він тимчасово головою. Не треба одначе думати, що він покинув свою роботу – се ж прецінь його друга натура. Жде тільки нагоди та компанії.

От перед кількома днями прийшов до мене поговорити «довірочно» в такій справі: Ювилейний Ювілейний комітет задумує утворити род якоїсь постійної ренти для Франка, щоби він не був дальше тягарем для суспільности суспільності, а передовсім для Т[оварист]ва, головно ж, щоби не потрібуючи потребуючи писати для заробітку – «не компромітував компрометував нас». Все те гарно.

Одне такому плянови планові (постійної ренти) в значній мірі стоїть на перешкоді – Проф. Грушевський, який, як видно з того, як він помістив відозву свого часу в ЛНВістнику ЛНВіснику, де подано инші інші місця збирання жертв, а дальше з його становища в справі, куди обернути ухвалені Спілкою і Т[оварист]вом гроші – веде якусь свою окрему лінію, не знати з яких мотивів. А ся лінія наслідком авторітетности авторитетності П. Проф. грозить захитати той спасенний фонд.

Через те він, Томашівський, і загалом комітет мусять сю справу піднести публично публічно – очевидно своїм способом. З другого ж боку – dubius belli eventus – таке піднесеннє піднесення справи знова знову може зашкодити самому фондови фондові, і через те він удається до мене «як до чоловіка, котрий одинокий може держиться професора не за страх, а за совість» (ipsissima verba), чи би сеї справи (себто понехання тої якоїсь «лінії») не вдалося поладнати мирною дорогою і т. д.

Я передовсім подякував за те, що він мене так користно корисно і почесно виріжнив вирізнив «з-поміж числа инших інших учеників», а потім вийшов у нас «крупный разговор», переповіданнє переповідання якого зайняло б дуже богато багато місця, а який я устно усно передам. Скінчилося на тім, що він відступив від «публичного «публічного порушення сеї справи», і поки що на тім стало.

А навів я се як доказ, що хай тільки зайшли б які-небудь «сприяючі обставини», він знова знову взявся би за своє. Що ж до другого видання брошури – то я сумніваюся, чи воно наступить, а в кождім кожному разі він не підписав би ся, се не вигідно для него нього.

По асоціяції асоціації ідей хочу пригадати П. Професорови Професорові иншу іншу справу. Варто би, щоби П. Проф., будучи в Київі Києві, полагодили справу повновластей тамошніх членів на загальні збори Т[оварист]ва, бо се найкраще зробити скільки можна устно усно. В усякім разі, з простої обсервації можна бачити, що завдяки «позичці» ситуація незвичайно гарна, а позиція сильна – варто, проте, скільки можна, використати се.

Сердечно дякую за реферат. Я особисто наразі не вмію сказати, чим і як можна би його доповнити, себто значно доповнити. Фінкля не можу порадитися, бо його тепер хвилево нема у Львові, по-друге, правду мовити, не хочеться мені зачасто до него нього ходити, щоби не взяв сього за влізливість, та воно й неприємно. Був зате в декана нібито з візитою з подякою за промоцію, і він перший мене зачепив, що я певно думаю про габілітацію і що він в справі стипендії з свого боку мене підопре. Иншої Іншої візити досі не робив, бо треба її тоді зложити, коли внесене буде поданнє подання. Конкомітацію по перекладі мушу назад відіслати П. Професорови Професорові бодай до підпису, бо не знаю напевно, чи її треба власноручно П. Професорови Професорові писати.

Щодо статей, то для «Записок» постараюся написати. В ЛНВістнику ЛНВіснику – не знаю до котрої книжки, се раз, по-друге, властиво ніякої ситуації нема – одно баламутство якесь, з котрого ніхто нічого не розуміє, що показалося і на з’їзді. До річи речі, випав незвичайно мізерно – про властиву політику не було й бесіди.

Статю Статтю Людкевича я сам виекзеквував, і вона вже післана послана. Він вдовольниться 50 прим. відбитки і годиться, щоби зроблено на його кошт. Колессі я теж нагадував, і він обіцяв дати два дні тому. Чи дав – не знаю.

Бачився з Бальковським в справі доступу до дому через парк. Греміюм магістрату полагодило справу корисно – ся ухвала піде тепер на затвердженє затвердження презідії президії (котра заступає раду).

Посилаю вирізку з «Sł[owa] P[olskiego»] в справі нашого університету.

Окладники до Тартарена не можу ніяким чином знайти; може, П. Проф. пригадують собі, куди її поклали.

Я в суботу (4 н. с[т.] січня) їду додому і буду там тиждень. Адреса – Голгочі. До суботи одначе я ще раз напишу до П. Професора.

Паням прошу передати мій поклін. Може, будуть які «святочні» розпорядження?

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів.Джиджора


Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 289 – 291 зв.).

Місце написання встановлено за змістом.

…фірма Карбаснікова… – Йдеться про «Общество Н.П.Карбасникова», яке володіло мережею книгарень у Росії. Через Петербурзьке відділення товариства М.Грушевський реалізовував свої видання.

… «Киевской Руси»… – Див.: Грушевський М. Киевская Русь. – Т. І. Введение: Территория и население в эпоху образования государства. Извлеч. из 2-го укр. изд. – СПб., 1911.

… «Ілюстрованої історії»… – Див.: Грушевський М. Ілюстрована історія України. – Київ; Львів, 1911; Його ж. Ілюстрована історія України. – Київ; Львів: 1912; Його ж. Ілюстрована історія України. 2-ге вид., доп. і перероб. – Київ; Львів: 1912. Йдеться про ці або одне з цих видань.

.. А від Їречека… – У своєму листі з Відня від 27(14) грудня 1912 р. (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 507, с. 1 – 2) чеський історик-славіст Костянтин Їречек повідомляв, що отримав з Петербурга «знамените Ваше діло» – «Иллюстрированную историю Украины» (Авторизированный перевод со 2-го укр. изд. – СПб., 1913)». За епістолярними джерелами та рецензією М.П.Василенка, опублікованою 21 грудня (ст. ст.) 1912 р. в газеті «Киевская мысль», можна зробити висновок, що видання вже було видруковано на кінець 1912 р. У наступних двох збережених листах чеського професора (1913 р., 1914 р.) висловлювалася подяка за прислані томи «Історії України-Руси» (Там само, с. 3 – 5).

Автор Vox… – С. Томашівський. Див. коментар до листа М.Грушевського до І.Джиджори від 24 (11) грудня 1912 р.

…ніде не можуть знайти редактора… – На кінець 1912 р. редактором «Діла» був Василь Панейко, він же залишався ним і в 1913 р. Відповідальним редактором (до весни 1913 р.) був Володимир Бачинський. З ч. 194 та впродовж 1914 – 1916 pp. і цю посаду обіймав В.Панейко. Див.: Романюк М.М., Галушко М.В. Українські часописи Львова. – Львів, 2001. – Т.1: 1848 – 1900. – С. 358 – 376.

Infandum jubes renovare doloremнеповна цитата з «Енеїди» (2, 3) Вергілія.

…стоїть на перешкоді – Проф. Грушевський… – Йдеться про звернення М.Грушевського «Недуга д-ра Івана Франка», опубліковане в журналі: ЛНВ. – 1908. – Т. 42. – Кн. V. – С. 405 – 406.

Стаття написана 29 квітня (ст. ст.) 1908 р. (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 186) після повернення І.Франка з лікування в Ліпіку (20 квітня (ст, ст.) 1908 p.), де психічний стан письменника ще більше погіршився (див. Мочульський М. З останніх десятиліть життя Франка 1896 – 1916: Спогади і причинки // За сто літ. – 1928. – Кн. 3. – С. 271 – 280).

Незадовго до написання статті на засіданні НТШ у Львові 2 травня (19 квітня) 1908 р. на пропозицію Михайла Павлика було вирішено звернутися до М.Грушевського з проханням, щоби Виділ заопікувався недужим І.Франком і його родиною. Наприкінці свого звернення у ЛНВ М.Грушевський повідомляв:

«В справі утримання д[окто]ра Франка в санаторії Виділ Наукового товариства ім. Шевченка удався з приватними листами до звісних йому людей зараз по тім, як д[окто]ра Франка привезено до Львова, і за сей місяць прийшло на сю ціль в Галичині звиш 2000 корон, а в російській Україні – звиш 1000 руб. Гроші на сю ціль в Галичині треба посилати до Крайового кредитового союзу у Львові (книжечка ч. 5000), а в Росії – до контори «Літ[ературно]-наук[ового] вістника вісника».

Ймовірно, саме ці адреси для збору пожертв викликали незадоволення С.Томашівського. 8 жовтня 1913 р. на засіданні Виділу НТШ було ухвалено виплатити Г.Франкові від Товариства 1000 корон ювілейного дару, призначеного попереднім Виділом (Хроніка НТШ. – Львів, 1913. – Ч. 56. – С. 3 – 4).

…що завдяки «позичці» ситуація незвичайно гарна… – Йдеться про позичку у сумі 100 000 руб., надану НТШ В.Ф.Симиренком через «комітет спадкоємців». Див. коментар до листів М.Грушевського від 23 (10) листопада 1912 р. та 30 (17) листопада 1912 р.

Сердечно дякую за реферат. – Див. коментар до листа І.Джиджори від 18 (5) грудня 1912 р.

Щодо статей, то для «Записок» постараюся написати. – Статей І.Джиджори в ЗНТШ у 1913 р. опубліковано не було, лише дві рецензії.

Окладинки до Тартарена не можу ніяким чином знайти… – Йдеться про видання: Доде А. Дивні пригоди Тартарена з Тараскона / Переклав Вадим Щербаківський. Оригінальна обкладинка Михайла Бойчука. – Львів: Виданнє Видання Товариства прихильників української літератури, науки і штуки; К.: Друкарня Київської 2-ої Артілі, 1913. – 104 с. Про обкладинку до цього видання згадується і в листах початку 1913 р. З проханням надіслати закінчення твору А.Доде та обкладинку роботи М.Бойчука М.Грушевський звертався також до М.Федюшки (Євшана) (ЦДІАЛ України, ф. 745, оп. 1, спр. 25, арк. 7 – 7 зв.).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 249 – 251.