Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

8.04.1910 р. До М. Грушевського

Харків Харків, 8/IV.10

Варіанти тексту

Високоповажаний Пане Професор!

Я ще не переглянув більшої частини описи (переглядаю опись і переписую документи), а вже в мене винотовано, крім попередного попереднього, 23 великих і малих «дел», що відносяться безпосередно безпосередньо до моєї теми: се головно ріжні різні процеси, з одного боку, жидів між собою, а з другого – жидів з иншими іншими людьми за грабежі майна (причім богато багато інтересних реєстрів заграблених річий речей і т. д.), за убийства убивства і т. д. Що мені робити: чи переписувати – а се забере мені дуже богато багато часу, – чи лишень робити виписки і зміст? Се очевидно залежне і від того, як менше-більше мені можна буде лишитися в Росії, рахуючи сюди очевидно і побут в Москві.

Багалій просив мене вдатися до П. Професора з такою справою: чи Наукове товариство не підняло би ся видати другого тому писань Сковороди, досі ніде ніколи недрукованих, найважнійших найважніших, як він каже, без котрих, на його думку, не можна Сковороди зрозуміти й оцінити. Сей том власне (до 30 арк[ушів] друку з переднім словом Багалія) вже зовсім готовий до друку. Багалій сам поки що, очевидно з боязни боязні перед відмовою, не вдався безпосередно безпосередньо до Т[оварист]ва. Я обіцявся йому написати до П. Професора, що власне роблю.

Коли мені можна сказати мою думку, то я був би за виданнєм виданням сього тома і з огляду на інтерес науковий, і з поглядів, так сказати, тактичних: сякий-такий зв’язок з впливовими будь-що-будь людьми на тутешнім університеті і певного рода їх вдячність за те виданнє видання, може, коли-небудь на що придасться.

Щодо мене, то я гадаю, що, пишучи я власне до П. Професора в сій справі, не поповнюю якої-небудь нельояльности нелояльності супроти П. Професора, бо Багалій виразно просив мене передати його просьбу, хай що тільки пропозицію, П. Професорови Професорові. Наколи б прінці[пі]яльно принци[пі]ально була на се згода, то Багалій сам вдасть в переписку. Через те я просив би відповісти мені, що маю йому сказати.

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів.Джиджора


Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 239 – 240).

За змістом і датами наступних кореспонденцій встановлено, що цей лист датовано за новим стилем. Зокрема, 12 квітня (30) березня 1910 р. І.Джиджора згадує даний лист, відправлений «на львівську адресу», очевидно, тому він і вживав новий стиль.

…чи Наукове товариство не підняло би ся видати другого тому писань Сковороди, досі ніде ніколи недрукованих. – 9 червня 1910 р. на засіданні Археографічної комісії НТШ було заслухано пропозицію проф. Д.Багалія щодо видання недрукованих творів Григорія Сковороди. Ухвалено: «Комісія видала би їх, коли б не вийшло намірене видання їх Бруєвичем» (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 42, 101 зв.).

Проект реалізований не був, оскільки його готував до друку та видав у 1912 р. В.Д.Бонч-Бруєвич: Собрание сочинений Г.С.Сковороды. Том I. С биографией Г.С.Сковороды М.И.Ковалинского, с заметками и примечаниями Владимира Бонч-Бруєвича (Материалы к истории и изучению русского сектанства и старообрядчества. – СПб., 1912. – Вып. 5).

У виданні вміщено біографію Г.С.Сковороди, написану 1794 p. M.I.Ковалинським, 17 творів Г.Сковороди, огляд рукописів філософа, план видання його творів. Рецензію на це видання подав В.Дорошенко (ЗНТШ. – 1913. – Т. 113. – Кн. І. – С. 204 – 205). У ній він, зокрема, зазначав:

«Нарешті ми маємо повне виданнє видання творів славного нашого філософа. Свого часу розпочав був виданнє видання писань Сковороди проф. Д.Багалій, але спинився на півдорозі, бо цензурні відносини за старого ладу не сприяли появі цілого спадку по мандрованім шукателю правди й мудрости. Тільки сяка-така воля друкованого слова дала нарешті змогу рукописному скарбови скарбові появитися в друку. Перед нами отеє перший том творів чорнуського мислителя, в котрім зібрані всі дотепер відомі прозові його писання, цілком науково, здебільшого з оригіналів видані д. Бонч-Бруєвичем».

Див. також листи М. Грушевського від 19 (6) та 23 (10) квітня 1910 p., листи І.Джиджори від 21 (8) та 28 (15) квітня 1910 р.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 204 – 205.