3.04.1907 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Я, здається, через помилку послав П. Професору замісь замість 6[-го] і 7[-го] друкованого аркуша два 7 – ого. Досі ми вже надрукували 9 аркушів, і нині посилаю 9[-й], а може, вспію ще й 10-ий послати. Якби вчера вчора була прийшла бібліографія, може б, було вдалося нині видрукувати цілу книжку. Великого клопоту наробив 9[-й] аркуш, бо треба було з «Єрусалиму» урвати або аж 4 стор[они], або нічого: й так, і так було зле, бо чотири було забогато забагато, а 3 цілих не можна, бо треба було перервати в середині розділу. Я рішився урвати 2 і 1/2, але що через те лишалася більша частина сторони пустою, то я самовільно казав дати на порожнє місце вірш Чернигівця «Королева».

Може, воно й зле і П. Професор будуть гніватися, але я не міг нічого кращого придумати, а чекати, поки П. Проф. не скажуть, що робити – не можна було, бо книжка задержувалася на який тиждень. Як воно виглядає – П. Професор побачать. З оголошень даю тільки 2 стор[они): «Рідн[ий] край» і «Україна», «Вестн[ик] иностр[анной] лит[ературы]» і «Киев[ский] голос». «Подолию», «Народн[ый] учит[ель]» я викинув, і «Русс[кую] мысль», тим більше, що ся остання ані нам книжки не прислала, ані дала свого змісту, а вдруге те саме передруковувати не випадає. Невідомо теж, чи вона дала наше оголошеннє оголошення.

Цілу коректу я сам веду, бо К[васницьк]ий щось хорує і рідко приходить в контору, через що я мушу і контору вести. Ще одно. Сидоряк не міг сам дати собі ради, й треба було дати йому допомоги в коректі – коректа до тепер виносить 8 нецілих рубл[ів]. З усякими виплатами я чекаю на приїзд П. Професора.

Прошу написати кілько скільки прим. ЛНВ я маю забрати до Львова – 800 чи 900?

По моїй думці, Бердяєв в своїй рецензії на ЛНВ (П. Проф. певно дістали дотичний № «Киев[ского] гол[оса]») понаписував богато багато зайвих річей речей, а чого доброго, то й дурниць. Я гадаю, що краще давати на будуче статі статті інспіровані, ніж покладатися на редакції, які дають не раз писати статі статті ріжним різним істерикам. Зрештою не моє діло.

Заходив до нас Садовський, і я, користаючи з того, нудив його, аби дав свої «театральні» спомини для ЛНВ (частина у нього вже написана). Він згодився, і при крихті волі можна б у нього ту частину видерти, а решту він вже буде змушений писати. Але я поки що не настаю так сильно, бо, може, се не лежить в інтенції П. Професора? Я гадаю, що спомини ті варто дістати, й для ЛНВ було б се корисним, бо Сад[овськ]ий цікаво пише. Се могло б послужити реклямою рекламою.

«Україна» дотягає до 400 передпл[атників], як каже Д[орошен]ко, що став тепер там секретарем. Нам дуже заздростять, хоч нема чого.

З глубоким глибоким поважанєм поважанням

Ів.Джиджора

P.S. Сподіюся Сподіваюся, що коректа досить старанна.

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 40 – 41 зв.).

…вірш Чернигівця «Королева». – На с. 526, де закінчується частина роману Міріяма Гаррі «Здобуттє Здобуття Єрусалима», подано поезію Чернігівця «Королева» (ЛНВ. – 1907. – Т. 37. – Кн. III).

«Рідн[ий]край» і «Україна», «Вестн[ик] иностр[анной] лит[ературы]» і «Kueв[cкuй] голос». – Дійсно, лише оголошення цих чотирьох видань було вміщено у III книжці ЛНВ.

Заходив до нас Садовський, і я, користаючи з того, нудив його, аби дав свої «театральні» спомини для ЛНВ… – Див.: Садовський М. Мої театральні згадки //ЛНВ. – 1907. – Т. 38. – Кн. VI. – С. 403 – 413. В кінці: 1906.16/VIII. Хутір Зелений клин (Далі буде); продовження: Там само. – Т. 40. – Кн. XII. – С. 402 – 417. Як свідчать листи Ю.Квасницького, М.Грушевський ознайомився зі спогадами ще до друку, бо, на думку працівника київської редакції, в них «богато багато небезпечних місць» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 522, с. 7).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 75 – 76.