2.02.1911 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Розуміється, коли Ви уважаєте незручним, аби моя статя стаття йшла під псевдонімом, я не маю нічого проти. Я просив би тільки, щоби вислали мені коректу, аби я міг дещо поправити.

Огляди до «Села» старатимуся подавати акуратно. Мене спиняло те, що з дрібних політичних справ тутешніх для нашого селянства на Україні не багато цікавого. А коли хочеш представити річ популярно, то мусиш писати довго, що знов не цікаве для газети, бо виходить диспропорція. Мені здається, що взагалі регулярні дописи з житя життя політичного може меньш менш придатні, як картинки культурно-громадського житя життя.

Що до оглядів до «ЛНВ», то як вони ні принадні, але боюся, що я не потрафлю їх вести як слід, бо стою надто далеко від кругів політичних, не маю майже потрібних знакомств і не стежу за пресою чужомовною.

Хотів я ще спитати Вас, Пане Професор, чому се «Рада» не друкує моєї статі статті – очевидно мені не розходиться зовсім ані о авторське самолюбство, ані, очевидно, о гонорар, котрого я й не думав брати, а тільки о інтерес самої бібліографічної справи. Коли матимете змогу, Пане Професор, то потурбуйте їх!

Далі, вернув з Москви Крип’якевич і оповідає, що в «Славянском об[ще]стве» носом крутять на мій реферат і вважають його небезпечним для славянської взаїмності. Псує цілу справу якийсь вшехполяк. Не хотять навіть видати «Українській філії», котрій я писав, щоб вона, коли зможе, пристроїла реферат до якоїсь російської часописи, чи сама видала по російськи. От уже кілько часу сплинуло, а віз усе на тім самім місці і не знаю, чим його зсунути.

Я ж прецінь не зрікався авторського права до реферату, тим часом «Об[ще]ство» вважає його за свою власність і на сій підставі не хоче видати українському відділови відділові. Читав у «Раді» роспис розпис рефератів, які призначені в «Об[ще]стві» до читаня читання, і нічого не чув про свій. Чи не чули Ви, Пане Професор, чого в сій справі? Боюся, що кваситимуть мій реферат, аж справа стане цілком неактуальною.

Всього кращого!

З поважаням поважанням

Вол. Дорошенко

2.II.911

P.S. Чи читали Ви, пане Професор, в моск[овському] «Утрі» дурну статю статтю Ф.Корша «В борьбе за родной язык»?

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, спр. 459, арк. 427-428.

Місце написання встановлено за змістом.

Крип’якевич Іван Петрович (1886-1967) – український історик, з 1911 – член НТШ, з 1958 – академік АН УРСР.

«Славянское общество», «Славянское благотворительное общество» – добродійне товариство, засноване 1858 року як «Славянский благотворительный комитет», назву змінено 1871 року. Мало на меті зміцнювати російський вплив у слов’янському світі, зокрема – розвиток літературних зв’язків. Мало центри у Москві, Санкт-Петербурзі, Києві. Займалось також видавничою діяльністю.

Корш Федір (1843-1915) – філолог, академік Петербурзької АН (1908).

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 243.