15.01.1911 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Вибачте, що аж тепер озиваюся на Ваш лист: я в часі одержаня одержання Вашого листа не був у Львові, а по приїзді якось вийшло, що все розминався з Козловським.

Огляд постараюся прислати на час (українського наукового руху в 1910 p.). Буде він не дуже довгий.

Що до статі статті про шкільництво, то я просив би Вас відсрочити уміщенє уміщення її аж до 2 чи 3-ої кн., бо хочу переглянути ще дещо, надто Газети за 3 роки минулі, аби більше фактичного матеріялу матеріалу дібрати. Крім того шукаю за однією недавно випущеною польською книжкою в справі шкільництва – досі ніяк не щастило її добути: в книгарнях ніде не було, просив спровадити з Кракова, де вона вийшла, і все водили за ніс. Опріч того треба основнійше основніше буде переглянути Sprawozdanie Rady Sz[kolny] Kr[ajowej] і відповідні шкільні закони та роспорядки розпорядки. Се все вимагає деякого часу.

Закінченє Закінчення бібліографії укр[аїнської] преси за минулий рік (до VI кн. «Записок» 1910 р.) пришлю незабаром. Спізнився через те, що XII кн. ЛНВ прийшла недавно і лише завтра буду міг її взяти з експозиції.

Що до покажчика до «Записок», то в сій справі я маю до Вас особливе прошенє прошення.

Перебуті гіркі часи сильно відбилися на моїм здоров’ю, викликавши велику неврастенію. Довго я пробував обійтися без серйозного її ліченя, але бачу, що годі, аби не попсувати собі здоров’я до решти. Прийдеться удатися до санаторії і видержати курс водоліченя. Отже я хочу просити Вас, Пане Професор, аби Ви дозволили мені за якийсь час, коли налажу справу з Бюром, узяти урльоп на 2-3 місяці, кілько буде потрібно для курсу.

Очевидно я мусів би тоді не працювати умово, але гадаю, що такі справи, як уложенє уложення бібліографії чи Словаря до Шевченка міг би провадити і під час ліченя. Розуміється, я поїхав би для того до такого міста, де міг би дістати «Записки». Перед урльопом я хотів би зробити всякі позачинані роботи до «ЛНВ», «Нашої школи» тощо, а також з Бюром уладнати справу як слід. Се не заняло би багато часу і я в кінці лютого може міг би вже виїхати.

Мені дуже прикро се Вам писати, але не через лінивство чи неохоту до праці, а якраз через бажаня осягти колишнє здоров’є здоров’я і здатність до праці, охоту до котрої у мене, певно, й сами самі Ви можете бачити, – звертаюся я до Вас з такою прозьбою. Довго я вагався, бо здержували мене видатки, але прийшов до того переконання, що коли буду здоров, то відроблю всі трати, тому й буду просити своїх рідних, аби помогли мені востаннє.

Мені здається, що «Покажчик» може вийти пізнійше пізніше чи ранійше раніше, хоч би в середині чи при кінці року, і се не відіб’ється на випуску дальших томів «Записок», хоч би «Покажчик» і становив би 101 і 102 томи. Оскільки я зрозумів Ваші плани, пане Професор, «Покажчик» має бути до 100 томів і становитиме 2 книжки «Записок»? Чи може він не ввійде в загальну реєстрацію і лишиться поза нею, себто не становитиме СІ і CII тт.?

В усякім разі – чи так, чи інакше – вихід «Покажчика» може бути відложений на той чи иньший інший час без шкоди для самих «Записок» і для читачів їх. Ви мені казали якось, що треба, аби він був готовий в марті, отже якийсь час я не брався до його, мавши роботу иньшу іншу, а тепер тому, щоб не возитися з початою роботою по ріжних різних місцях, а почати її вже в однім місці. Очевидно, я міг би відложити своє ліченє до иньшого іншого часу, але боюся запускати нерви, котрі і без того завдають мені чимало клопоту і не раз роблять навіть нездібним до праці, та й коли вже їхати до більшого міста, то краще за зимнього часу, аніж десь на весні, коли по великих містах сморід і бруд.

Простіть, що я так пізно про се пишу – до сеї думки прийшов сам недавно, бо перед тим мене спиняв брак грошей.

Очевидно, я й не думаю кидати ні Товариства, ні краю, навпаки – хочу, повернувшись до здоров’я, бути їм ще більше користним корисним, ніж досі. Я хотів би спеціяльно спеціально занятися історією нової укр[аїнської] літератури. Перед від’їздом мушу ще зробити власне з неї реферат для семінара, аби залагодити унів[ерситетську] справу.

Се та найголовнійша найголовніша справа з Бюром, котра вимагає багато клопоту – переписки з ріжними різними людьми (упрошуванє упрошування бути агентами – в Америці особливо), розсиланє розсилання відозв, нотованє нотування літератури, тощо, забирає багато часу, поза котрим лишається хиба хіба час на залагодженє залагодження біжучої літературної роботи, серед котрої особливо багато часу і сили забирає критично-бібліографічний огляд до «Н[аукових] зап[исок]», [нерозб.] котрий хочу довести до наших часів ще тепер, поки маю під руками бібліотеку Т[оварист]ва.

Отже такі мої пляни плани, Пане Професор! Я дуже хотів би, щоби Ви прихильно на них подивилися, і ще раз перепрашаю перепрошую, що так пізно про них почав думати. Може се якраз тому, що, завдяки Вашій прихильности прихильності, я в останнім часі став, маючи роботу і заробіток, трохи спокійнішим і, покинувши чорний відчай, взявся думати і про будуче. Дуже жалкую, що не подбав про своє здоров’є здоров’я ще в 1908-9 pp., але тоді я був в такім стані, що сам не в силі був про се рішати, а рідня не знаючи мого стану, також очевидно не могла мені радити курації.

В усякім разі, коли Ви вважаєте потрібним негайне приступленє приступлення до «Покажчика» і не можливим відданє відданя його кому иньшому іншому, я сідаю за його.

Проте чекаю на Вашу відповідь.

Перепрошаю Перепрошую за довший лист, може трохи недоладній і, дякуючи Вам за дотеперішню прихильність до мене та бажаючи Вам в Новім році всього найкращого, лишаюся з повагою ладний до послуг Ваших

Вол.Дорошенко

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, спр. 459, арк. 420-422.

Місце написання встановлено за змістом.

Стаття В.Дорошенка «Український науковий рух в 1910 р.» друкувалася у ЛНВ, 1911, кн.2.

Що до статті про шкільництво… – такої статті у ЛНВ за цей період не виявлено.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 240 – 242.