Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

«Ізнов мене самотність огорнула...»

Михайло Грушевський

Ізнов мене самотність огорнула,

Знов я себе одинаком почув.

І знов мій дух на вільних, міцних крилах

В високості пурхнув.

Зрадливі радощі і гризоти без краю

Зневажно кидає на метушній землі

І знов дорогою знайомою простує

В просторій вільній млі.

Утіха й скорб – прилине і полине,

Міняються вражіння без кінця –

Хай ними граються, тріпонуться і мліють

Слабі людські серця.

Я серце знов замкнув для радості й печалі

Тугим ключем… Я знов на самоті.

Свобідний, вільний знов –

Поклін я шлю далекій

І зоряній меті…

О, певно, ви мені не зрадите ніколи,

Могутні крила – й ти, моя мета-зоря.

І не захлиснуть тих шляхів мені довіку

Людських турбот моря.

Самотньо й вільно… Холодно – та ясно

В ефірі тім – зоріє світно схід.

Один і сам – дарма! Колись шляхами тими

Піде людський похід…


Примітки

Перша публікація – під псевдонімом «Михайло Козак» у кн.: Акорди: Антологія української лірики від смерти Шевченка / Уложив Іван Франко. – Львів, 1903. – С. 249.

Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 61.

Не маємо вагомих аргументів щодо датування цього твору, тому змушені обмежитись твердженням «не пізніше 1903 року».

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 72.