1 акт

Михайло Грушевський

Полкова рада в Полтаві, на Уведеніє 1708 р. [«В вересні» – скреслено («в» залишено). – М. Л.] В неприсутності полковника Левенця, викликаного нагло до Мазепи, на раду зібрались по його наказу полкова і сотенна старшина, бунчукове й значкове товариство, отамани і виборні козаки. Під перезвон дзвонів на майдан виходить магістрат, духовенство, старшина і офіцери московської залоги, розквартированої в городі. Несуть корогви, бунчуки, полкові клейноди, магістратські і цехові знаки. (Можливий комічний інцидент з заблудящим собакою, який все попадає під ноги процесії).

Центр майдану заповнений козаками. Навколо глядачі. Звертає увагу група молодіжи з Рубаної Слободи: молодий козак Гарасим і заручена за нього Настя: приїхали з батьками, боярами, старостами покупити різні річи на весілля, що має бути з кінцем тижня. З Настею її брат молодший Івась.

Коли старшина різних категорій зайняла свої місця, полковий суддя, в неприсутності полковника як «наказний полковник», відкриває раду і вітає зібраних:

– Старшому й меншому товариству, чолом!

Козаки відповідають на привіт. Нак[азний] полковник закликає їх вислухати царські і гетьманські накази; потім всі присутні здіймають шапки, і полковий писар починає вичитувать:

– По указу Великого государя, царя всея Росії, Ясновельможний Гетьман з старшиною велить:

З кождих десяти дворів одного кінного до Полтави на другу неділю, похід на Польщу, з запасом на два місяці. З кождої сотні п’ятнадцять кінних на Литву, з припасом на три місяці, до Полтави на св.Михайла [«На Покров» – скреслено. – М. Л.] на кріпосну роботу, з лопатами і всім припасом. З громади п’ять підвод на московських ратних людей, післати коней добрих і паробків при них порядних. З кожного посполитого двору по осьмачці жита і дві осьмачки вівса на консистенцію царським ратним людям.

(Знимки чергуються, представляючи настрої груп, котрі виявляють здивування і обурення, жестикуляцію на адресу президії – старшини, жестикуляцію старшини, начальства московської залоги).

Репліки ради:

– Так нас Москва поневолила!

– Наших козаків на Польщу, а тут від московських нема проходу ні жінкам, ні дітям.

(Між знимками група Герасима і Насті – їх обурення, саркастичні жести між собою).

– Запродалась наша старшина [Під словом «старшина» – «гетьман». – М. Л.] Москві. Оден з козаків пробує поставити запитання:

– Пане полковнику, а що ж з нашою скаргою, на той полк князя Репнина…

Старшина його зацитькує. Обурення росте.

В групі запорожців, присутніх на раді, які агітували серед присутніх, аранжується імпровізована трибуна з людських рук («дзвіниця»), на котру вилазить оден з запорожців і починає [«Держати» – перекреслено. – М. Л.] промову:

– Славне товариство, чи Москва нас звоювала, чи ми до неї добровільно пристали?..

На трибуні, серед старшини переполох. Полковник велить своїм асистентам:

– Візьміть його зараз.

Асистенція не важиться супроти загального обуреного настрою, стоїть в нерішучості.

Начальник московської залоги, замахнувши кулаком:

– Все вы здрайцы, и быть вам в ответе перед великим государем.

Командує своїм людям:

– Возьмите вы ево!

Московські солдати, взявши багнети перед себе, сунуть через раду до запорожців.

Герасим не витримує, бачучи, що козаки так легко пускають москалів, і запорожці будуть арештовані. Він хоче говорити. Товариші [«Бояре» – перекреслено. – М. Л.] його підіймають на плечі.

– Що ж то, славне товариство! Уже і на раді ми не вільні?.. Не даймося Москві!

Його запал робить враження. Козаки кидаються боронити запорожців. Москалів збито, роззброєно. В різних кінцях майдану підіймаються подібні ж оратори, як Гарасим. Гарасим з юрбою пробивається на трибуну, старшину відтиснено. Гарасим окружений чорняками (простими козаками), держить відти промову до ради:

– Годі нам коритись Москві і московським служальцям.

Настрій росте:

– Не було нашим дідам і під Польщею так гірко, як тепер під Москвою, котрій вони добровільно піддались.

Гарасим:

– Треба посилати на Січ, до запорожців та з ними одностайно стати против Москви та старшини.

Запорожець, що з’являється на трибуні, заохочує раду, аби скинула старшину, запродану Москві, а настановила людей добрих.

Співчуття. В тім крик:

– Від полковника післанець! Пустіть його на раду. Лист до всього товариства.

На трибуні з’являєть[ся] висланець. Полковий писар видрапується на трибуну і хоче взяти від нього листа. Запорожці не дають. Виходить мала колотнеча за листом, котрий висланець підняв над головою і кричить, що:

– Лист до всього товариства!

Лист разом розчиняють кілька рук і наперерив читають:

– Великі і незносні кривди московські… (Враження)!

– Змусили Ясновельможного Гетьмана шукати протекції шведської. (Ще більше враження)!

– Шведський король присягає, як його дід, забезпечити свободу і незалежність Українського народу.

Полкова старшина появляється на трибуні, розглядаючи лист, підпис, писар проголошує:

– Печать і рука полковника, так тому і буть!

Наказний полковник:

– Так попередні розпорядження уже неважні.

(Вдоволення)!

Полковн[ик]:

– Розходіться додому й ждіть наказу.

Запорожці:

– А будьте готові постояти за свободу.

Гарасим:

– Дурно її нам ніхто не дасть.

Козаки обіймають і чоломкаються з запорожцями.

– З запорожцями разом!

– Січ – мати наша!

Примітки

Уведеніє – Введення у храм Пресвятої Діви Марії – велике християнське богородичне свято. Святкують 21 листопада за юліанським календарем, 4 грудня – за григоріанським.

Левенець Іван Прокопович (? – бл. 1736) – полковник полтавський (1700–1702, 1703–1709, 1725–1729). У 1709 р. не підтримав заходи гетьмана Івана Мазепи, спрямовані на ліквідацію московського панування в Україні, однак не допомагав і московським військам у бойових діях проти шведсько-української армії.

Мазепа Іван Степанович (1639-1709) – український військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорізького, зверхник козацької держави на Лівобережній (1687–1704) і всій Наддніпрянській Україні (1704–1709). Князь Священної Римської Імперії (1707–1709). Під патронатом московського царя Петра І проводив курс на відновлення козацької держави Війська Запорізького в кордонах часів Хмельниччини. Тривалий час підтримував Московське царство у Північній війні зі Швецією, але 1708 р. перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою врятувався у Молдавії.

… на майдан виходить магістрат… – тобто представники міського управління.

… офіцери московської залоги… – у результаті підписання Московських статей 1665 р. були значно обмежені права Гетьманщини, посилилася адміністративна і фінансова залежність України від Московського царства. Майже у всіх великих українських містах розмістилися російські гарнізони – залоги, значно розширилися права царських воєвод, які зосередили в своїх руках ряд військових і фінансових функцій. У Полтаві стояла московська залога під командуванням полковника О. Келіна.

… на св. Михайла… – 21 листопада православна та греко-католицька церкви відзначають Собор Архистратига Божого Михаїла та інших Небесних Сил безтілесних або, як скорочено називають у народі, день Святого Михайла.

… на той полк князя Репнина – Репнін Микита (Анікіта) Іванович (1668–1726) – російський князь, один із воєначальників Петра І.

Шведський король присягає, як його дід… – Карл XII Густав (1682–1718) – король Швеції у 1697–1718 рр.

Його дід Карл X Густав (1622–1660) – шведський король у 1654–1660 рр. За Карла X Густава 1657 р. був укладений у Корсуні українсько-шведський договір.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 13, с. 503 – 505.