Біля 23 – біля 24.01.1912 р. До І. Джиджори

Дорогий Іван Миколаєвич!

Посилаю разом з отсим на Вашу адресу (Супіньского, 21)

1) програму викладів, к[от]ру прошу передати в канцел[ярію] унів[ерситету];

2) дві свої статі статті, к[отр]і прошу післати послати панови панові з Відня [разом з копією меморіалу, котру теж посилаю] (адресу, мабуть, він написав) з заміткою, що посилаєте се на моє порученнє поручення, що я в Київі Києві, приїду за 2 тижні й тоді напишу.

Єнсен, к[от]рого я 2 місяці тому поздоровив з вибором, тепер з певною трівого[ю] тривого[ю] пише, що він досі не дістав офіціального повідомлення.

Грошей ЛНВістнику ЛНВіснику сюди не треба посилати поки що, а от щоб Дермаль післав послав книгарні: бо й винен, і замовив на велику [суму], з чого київ[ська] книгарня мусить богато багато купувати за готівку.

Досі не мав з університету Вашої дісертації дисертації до оцінки. Чи вони чомусь стримують, чи, може, Ви чомусь не подалися досі до докторату?

За Вами кілька рец[ензій] до «Записок» – треба б їх зробити тепер.

Дорошенку писав, щоб скоренько прислав рец[ензію] до ЛНВ на III т[ом] бібліогр[афії] Ів[ана] Ем[еляновича] Левицького, що мав тепер саме вийти, чомусь не присилає!! (Крип’якевича просив рец[ензію] на том Кордуби – теж не прислав досі).

Релегація студентів мене страшенно здивувала. Якби здибали Колессу – може б, нам, професорам, внести якийсь протест против проти сього? Від Залізняка весь час не мав ніяких вістей, не прислав він докінчення розпочатих в ЛНВ статей, і не знаю, що вже тут з ним робить.

Напишіть.

М.Г[рушевський]

Рахунки Спілки і Тов[ариства] <нерозбірл.> наша довела а Jour? Чи одержали субвенції?

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 265, арк. 118 – 119).

Місце написания встановлено за змістом, дату – орієнтовно за наступним листом М.Грушевського, написаним близько 2 – 3 лютого (20 – 21 січня) 1912 p., та відповіддю І.Джиджори на ці два листи (4 – 5 лютого (22 – 23 січня) 1912 р.). Додатковим аргументом цього датування є згадана листівка А.Єнсена, отримана у Києві 9 січня (ст. ст.) 1912 р., в якій він повідомляв, що не отримав офіційного підтвердження про обрання його дійсним членом НТШ.

…післати послати панови панові з Відня (адресу, мабуть, він написав)… – У багатьох листах за 1912 р. неодноразово згадується ця особа, але виключно як «Пан з Відня», що не дає змоги достовірно встановити його ім’я.

10 жовтня (27 вересня) 1911 р. М.Грушевський повідомляв учневі з Рима, що у Відні він віднайшов колишнього київського консула, який може бути дуже корисним. У листі О.Вояковської до І.Джиджори від 18 березня (н. ст.) 1912 p., через яку М.Грушевський передавав з Києва різні листи та доручення для Івана, згадується:

«Крім того, поручив мені Вуйко вислати зі Львова рекомендовано лист до Відня до Ріхарда Мешеде (сей лист посилаю Вам також і прошу дуже, вишліть його за рецепісом, по можности можливості якнайскорше») (ЦДІАК України, ф. 309, оп. 1, спр. 2316, арк. 3 – 4).

Ймовірно, що згадуваний «пан з Відня» є тим колишнім консулом на ім’я Ріхард Мешеде.

Єнсен, к[от]рого я 2 місяці тому поздоровив з вибором… – Йдеться про поздоровлення з обранням А.Єнсена дійсним членом Історично-філософічної секції НТШ, рішення про що було прийнято 15 листопада 1911 р. 2 грудня 1912 р. у відповідь на привітання М.Грушевського шведський дослідник відгукнувся листівкою, в якій писав:

«Я дуже гордий з такої відзнаки, яку навряд чи заслужив. Як тільки я отримаю офіційне повідомлення зі Львова, то одразу ж гідно висловлю свою глибоку подяку» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 466, арк. 15 – 15 зв.; переклад з нім. М.М.Трофимука).

…тепер з певною трівого[ю] тривого[ю] пише, що він досі не дістав офіціального повідомлення. – Про це А.Єнсен повідомив М.Грушевського у листівці від 18 січня (н. ст.) 1912 р. (Там само, арк. 16 – 16 зв.).

Нагадуючи про це І.Джиджорі як заступникові секретаря НТШ, М.Грушевський від себе запевнив А.Єнсена про обрання. Вже 7 лютого (н. ст.) 1912 р. шведський колега висловив голові НТШ особисту подяку за

«підтвердженням почесного відзначення з боку української Академії, що мене прийнято у її члени. Як тільки до мене прибуде офіційний лист від пана секретаря, я одразу ж знайду кращу форму висловити свою вдячність» (Там само, арк. 18 – 19; переклад М.М.Трофимука).

Очевидно, після нагадування М.Грушевського А.Єнсену надіслали офіційне повідомлення, бо 27 березня 1912 р. на засіданні Виділу було прийнято до відома його подяку за обрання дійсним членом Товариства (Хроніка НТШ. – Львів, 1912. – Ч. 50. – С. 3 – 4).

Збереглася також рекомендація М.Грушевського та В.Перетца (рукою М.Грушевського), дана А.Єнсену для обрання його дійсним членом Українського наукового товариства у Києві (ІР НБУВ, ф. X, № 32641).

Найвірогідніше, з М.Грушевським А.Єнсен познайомився навесні 1909 р. під час свого наукового відрядження в Україні. У березні 1909 р. він відвідав Львів, де неодноразово зустрічався з головою НТШ. 14 березня був запрошений на обід на віллу Грушевських, отримав у подарунок гуцульські вироби. Під час перебування шведського вченого у Києві на початку травня 1909 р. так само перебував під опікою Грушевських, відвідав їхню родинну садибу на Паньківській, 9, Український клуб. У травні 1909 р. відбув до Чернігова з метою збору матеріалів про похід Карла XII в Україну у 1708 – 1709 pp., де за рекомендацією Михайла Грушевського познайомився з М.Коцюбинським та А.Верзиловим.

У «Записках» НТШ, що вийшли до 200-річчя Полтавської битви (1909. – Т. 92. – Кн. VI), опублікував розвідки та матеріали: Родина Войнаровських в Швеції. Причинок до історії недолі мазепинців; Орлик в Швеції. [Додаток]: Листи [Пилипа Орлика мовою оригіналу, з перекладом одного з них]. Автор монографії «Мазепа» (1909). У 1917 р. у цьому ж виданні (Т. 123-124) подав публікацію: «Дневник Орлика». У ЦДІАК України збереглося 20 листів А.Єнсена до М.Грушевського за 1909 – 1914 pp. (ф. 1235, оп. 1, спр. 466).

Досі не мав з університету Вашої дісертації дисертації до оцінки. – Рецензія М.Грушевського на роботу І.Джиджори «Економічна політика російського правительства супроти України в 1710 – 1730 pp.» була подана вчителем у травневій книжці ЛНВ (1912. – Т. 57. – Кн. V. – С. 391 – 392). Позитивна «оцінка докторської дисертації» вперше опублікована: Пришляк В. Мирон Кордуба та Іван Джиджора: рецензент і автор // До джерел: Зб. наук. пр. на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. – Київ; Львів, 2004. – Т. II. – С. 544. Див. коментар до листа І.Джиджори від 18 (5) грудня 1912 р.

За Вами кілька рец[ензій] до «Записок»… – У 1912 р. рецензій І.Джиджори в «Записках» НТШ опубліковано не було. Єдина праця, видрукувана ним цього року в «Записках»: Джиджора І. До історії Генеральної Військової Канцелярії // ЗНТШ. – 1912. – Т. 107. – Кн. І. – С. 39 – 51. Про підготовку рецензій М.Грушевський нагадує учневі також у листі від 7 лютого (25 січня) 1912 р.

В «Записках» НТШ за 1913 р. (Т. 114. – Кн. II) було опубліковано дві рецензії І.Джиджори. Див.: Джиджора І. Рец. на публ.: Finkel Ludwik. W sprawie udziału lenników w elekcyach jagiellońskich. – Lwów, 1913 – 36 s. (C. 204); Джиджора І. Рец. на публ.: Новомбергский Н. Слово и дело государевы (Процессы до издания Уложения Алексея Михайловича 1649 года). – Москва, 1911. – Т. I. – 10+593+14 с. (С. 208 – 210).

Дорошенку писав, щоб скоренько прислав рец[ензію] до ЛНВ на III т[ом] бібліогр[афії] Ів[ана] Ем[еляновича] Левицького…- Йдеться про видання: Українська бібліографія Австро-Угорщини за роки 1887 – 1900 / Уложив на підставі автопсій Ів. Ем. Левицький. – Т. 3 (Роки 1892 – 1893). – Львів, 1911. Праця вийшла у серійному виданні Бібліографічної комісії НТШ «Матеріали до української бібліографії» (Т. 3).

Бібліографія І.Левицького почала видаватися у 1909 та 1910 pp. у цій же серії (Т. 1: Роки 1887 – 1889; Т. 2: Роки 1890 – 1891). Рецензія В.Дорошенка вийшла у: ЛНВ. – 1912. – Т. 57. – Кн. III. – С. 581 – 582. 11 лютого (н. ст.) 1912 р. В.Дорошенко у своєму листі до М.Грушевського вибачався за зволікання з рецензією через те, що друкарня, друкуючи «сеймові друки», припинила роботу над працями НТШ. Не вийшов на той час і том бібліографії Левицького, довелося рецензувати його з аркушів, щоб виконати обіцянку (Листування Михайла Грушевського. – Київ; Нью-Йорк; Париж; Львів; Торонто, 2001. – Т. II / Ред. Л.Винар; упоряд. Р.Майборода, В.Наулко, Г.Бурлака, І.Гирич. – С. 257; упорядники невірно відчитали по батькові І.Е.Левицького (як Сем[енович]), що не дозволило їм прокоментувати цей сюжет).

Після смерті I.E.Левицького його рукописні бібліографічні матеріали за 1894 – 1900 pp. за 1600 корон набуло НТШ, над ними працював член бібліографічної комісії І.Кревецький.

(Крип’якевича просив рец[ензію] на том Кордуби – теж не прислав досі). – Йдеться про рецензію на 12-й том «Жерел до історії України-Руси»: Матеріали до історії української козаччини. Т. 5. Акти до Хмельниччини (1648 – 1657) / Зібрав і видав Мирон Кордуба. Під заг. ред. М.Грушевського. – Львів, 1911.

Том складали матеріали про міжнародне становище та дипломатичні стосунки козацької держави, зібрані в державному архіві у Відні, Архіві Міністерства закордонних справ у Москві, бібліотеці Оссолінських у Львові. Підготовка тому «Матеріалів до історії української козаччини» М.Кордубою впродовж 1910 – 1912 pp. обговорювалася в його листах до М.Грушевського (Листи Мирона Кордуби до Михайла Грушевського і Федора Вовка / Упоряд. В.Наулко, В.Старков. – Запоріжжя, 2005. – Серія «Старожитності Південної України». – Вип. 14. – С. 64–69).

М.Грушевський звертався за рецензією до І.Крип’якевича як до упорядника першого тому «Матеріалів до історії української козаччини», що вийшов 1908 р. як 8-й том «Жерел до історії України-Руси». Цієї рецензії М.Грушевський добивався від І.Крип’якевича відразу після виходу тому, ще в жовтні 1911 p., неодноразово просив нагадати про неї не лише І.Джиджору, але й І.Кревецького (ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 988, арк. 33 – 33 зв.; 38 – 38 зв.).

Рецензію опубліковано: ЛНВ. – 1912. – Т. 57. – Кн. III. – С. 582 – 583. У ній, зокрема, відзначалося:

«Новий том, зібраний д[окто]ром Мироном Кордубою, має вияснити зносини Богдана Хмельницького з Семигородським князем Брієм Ракоці та з сусідніми державами. Се матеріал дуже цінний, бо вибраний з офіціяльних офіціальних архивів, дворів віденського, венецького, а почасти й московського; про політику Хмельницького до Семигорода можна буде сказати «останнє слово», а також роз’яснити богато багато неясних справ в зносинах з Волощиною, Польщею і Турцією. Можемо мати надію, що видавець в недовгім часі схоче занятися сими справами близше ближче і дасть нам огляд західної політики гетьмана».

Один з кращих учнів М.Грушевського І.Крип’якевич досліджував історію козаччини, українського війська, Галицько-Волинського князівства, упорядковував збірки документів про Б.Хмельницького. Автор грунтовної студії про діяльність М.Грушевського та його учнів у НТШ (1938 – 1939; опублікована 1991), першої біографічної праці про життя та діяльність М.Грушевського (1935). Ініціював підготовку збірки спогадів про М.Грушевського та у 1935 – 1936 pp. працював над нею (проект не реалізовано).

Матеріали з наукової спадщини І.Крип’якевича, спогади, документи, листування, бібліографія праць вченого увійшли до видання: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. – Львів, 2001. – Вип. 8: Іван Крип’якевич у родинній традиції, науці, суспільстві. Там же опубліковано: Крип’якевич Р. Михайло Грушевський та Іван Крип’якевич (За матеріалами неопублікованого листування й мемуарів) (С. 333 – 372); Горинь В. Листи Івана Крип’якевича до Михайла Грушевського (С. 373 – 378).

Про взаємини та співпрацю іншого учня, М.Кордуби, з М.Грушевським та колегами див.: Листи Мирона Кордуби до Михайла Грушевського і Федора Вовка / Упоряд. В.Наулко, В.Старков. – Запоріжжя, 2005. – Серія «Старожитності Південної України»; Купчинський О. Листи Мирона Кордуби до Михайла Грушевського: питання творчих взаємин і співпраці учня і вчителя // Михайло Грушевський і українська історична наука. Матеріали наукових конференцій, присвячених Михайлові Грушевському. – Львів, 1999. – С. 177 – 185; Пришляк В. Мирон Кордуба та Іван Джиджора: рецензент і автор // До джерел: Зб. наук. пр. на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70 – річчя. – Київ; Львів, 2004. – Т. II. – С. 527 – 545.

Від Залізняка весь час не мав ніяких вістей… – Дійсно, серед корпусу листів М.Залізняка до М.Грушевського немає листів за період від 22 серпня 1911 р. до 9 лютого 1912 р. (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 485, с. 20 – 26).

…не прислав він докінчення розпочатих в ЛНВ статей… – Йдеться про серію статей М.Залізняка під назвою «Головні федерації сучасного світа». Розпочав друкувати у 1910 р. (Залізняк М. Головні федерації сучасного світа: Німецька імперія // ЛНВ. – 1910. – Т. 49. – Кн. II. – С. 425 – 453; Його ж. Головні федерації сучасного світа: Швайцарська Швейцарська федерація // Там само. – Т. 49. – Кн. III. – С. 531 – 564). Закінчення серії подав, вірогідно, після нагадування М.Грушевського. Див.: Залізняк М. Головні федерації сучасного світа: Сполучені Держави Північної Америки // Там само. – 1912. – Т. 57. – Кн. І.- С. 139 – 158; Кн. 2. – С. 274 – 286; Кн. III. – С. 504 – 520. 1914 р. ця серія під однойменною назвою була видана у Львові окремою книжкою.

Чи одержали субвенції? – У 1911 р. НТШ отримало щорічні державні дотації в сумі 40 000 корон. З них від Міністерства віросповідань та освіти – 18 000 корон на видання та 2000 корон для закупки музейних предметів; від Галицького сейму – 17 000 корон на видання, 2000 корон – на Академічний дім; від Буковинського сейму – 1000 корон на видання (Хроніка НТШ. – Львів, 1912. – Ч. 49. – С. 2). У 1912 р. допомога складала: від Міністерства віросповідань та освіти – 22 000 корон, Галицького сейму – 17 000 корон (Там само. – Львів, 1913. – Ч. 53. – С. 3).

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 238.