5.11.1903 р. До С. Єфремова

Дорогий Сергій Олександрович!

Я дістав учора Ваш лист і огляди часописні. Дякую дуже, а заразом спішуся повідомити, що Вас[иль] Ник[олайович] дав Вам хибну звістку: Ваша відповідь Стешенку йде в XII книжці, так було умовлено ще перед місяцем, і я, діставши Ваш лист, спитав Франка, чи він не відложив, і він сказав, що й не думав. Будьте певні, що ніякого ліцепріятія для Стешенка чи когось иншого іншого супроти Вас редакція не має зовсім.

Чув я від Вас[иля] Ник[олаєвича], що Ви нездорові, тай не зважаєте на своє нездоровля нездоров’я. Дуже нам се прикро чути всім. Уважайте більше на себе. Жінка і Кулюня Вам кланяються.

Чи д[обродій] Волох зробив рецензію на Шмурла? Як довідаєтеся про почтові поштові посилки, б[удьте] ласкаві відписати.

Унів[ерситетська] історія зроблена була без пляна плана й розваги, але вона здається перешкодила польсько-руській угоді, в такім разі се дуже добре.

Здоровлю Вас!

Ваш М.Грушевський

Примітки

Друкується вперше за автографом (ІЛ, ф. 120, № 528).

…Вас[иль] Ник[олаевич] дав вам хибну звістку… – Тобто, В.Доманицький.

…Ваша відповідь Стешенку… – Йдеться про статтю С. Єфремова «Правда і наука sui generis. Відповідь профана» – ЛНВ, 1903, т.XXIV, с. 176 – 208. Це продовження полеміки С. Єфремова з І.Стешенком з приводу статті останнього «Новейшая украинская поэзия» у російському місячнику «Научное обозрение» (1902, кн. XIІ).

Кулюня – ласкаве домашнє ім’я дочки М.Грушевського Катерини.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 147 – 148.