Митрофан Дикарів
Михайло Грушевський
(Некрологічна звістка)
В останній хвилі наспіла сумна звістка про свіжу втрату, яку понесло наше Товариство в особі свого дійсного члена і постійного співробітника Митрофана Дикаріва, що упокоївся по довгім хоруванні 14 (26) падолиста в Катеринодарі на Кавказі. Висловлюючи бажання, аби люди, що ближче зналися з небіжчиком, подали докладніші звістки про життя його, ми подаємо тут коротенькі звістки про сього незвичайного чоловіка.
Покійник був родом з Воронежчини, з етнографічного пограниччя українського і великоруського народу, і його інтереси притягнули до себе етнографічні прикмети сеї пограничної людності: філологічні і фольклорні. Не діставши вищої освіти, він був автодидактом у сих науках, і се дає право на тим більше поважання до його діяльності. Етнографічні публікації він розпочав в 1880-х pp. в воронезьких виданнях. В науковій літературі звернула на себе увагу його філологічна праця про воронезький міщанський говір (видана 1891 р.) як значним запасом етнографічного матеріалу, опублікованого при ній, так і статистичним методом автора. Пізніше, перенісшися на Чорномор’я, він віддається етнографічним студіям сеї другої пограничної української марки.
Між іншим, він почав слідити за фольклором in statu nascendi – за переказами, які повставали з різних незвичайних подій (його «Программа для этнографического исследования народной жизни в связи с голодом и холерою», 1894; «Народна гутірка з поводу коронації» і «Царские загадки», 1898). Коли почався українсько-руський науковий рух у Галичині, Дикарів став дуже діяльним співробітником нашого Товариства.
В І т. «Етнографічного збірника» надрукована його стаття: «Різдвяні святки в станиці Павлівській» під псевдонімом М.Крамаренка, в т. II – «Чорноморські народні казки й анекдоти» (39 №№), в т. V згадана уже збірка «Народна гутірка з поводу коронації» (49 №№). Інтересну програму «До збирання відомостей про громади і збірки сільської молоді» із вступною статтею прислав він для І т. «Матеріалів для українсько-руської етнології», але вона не вийшла в нім з браку місця і вийде в дальших томах. Останніми часами небіжчик ладив для видань Товариства народний календар, і серед сеї роботи захопила його смерть.
Покійник був членом Товариства від р. 1896, а при перших виборах дійсних членів вибрано його, в числі десяти, дійсним членом в філологічній секції.
Пером йому земля!
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. Митрофан Дикарів (Некрологічна звістка) // ЗНТШ. – Львів, 1900. – Т. XXXIII. – Кн. І. – Miscellanea. – С. 5 – 6. Передруковано у виданні: ЛНВ. – Львів, 1900. – Т. IX. – С. 73.
Дикарів Митрофан Олексійович (псевд. – М.Крамаренко, М.Крамар; народився 12.06(31.05).1854 в с. Борисівка Валуйського пов. Воронезької губ., тепер Волоконовського р-ну Бєлгородської обл. – помер 26(14).12.1899 в Катеринодарі, тепер Краснодар, Росія) – український етнограф, фольклорист.
У ЦДІАУК зберегли 32 листи М.Дикаріва до М.Грушевського за 1894– 1899 pp. (ф. 1235, оп. 1, спр. 449. – С. 1 – 93), у яких обговорюються питання публікації праць М.Дикаріва у виданнях НТШ. Збереглися також 11 листів родички, Дикарівої Уляни Іванівни, до М.Грушевського, яка опікувалася передачею наукової спадщини та бібліотеки М.Дикаріва НТШ (ЦДІАУК. – Ф. 1235, оп. 1, спр. 450. – С. 1 – 36; 1900 – 1904 pp.).
Бібліографія праць М.Дикаріва: Андрієвський О. Бібліографія літератури з українського фольклору. – Т. І. – К., 1930; Старков В. «Золоті зерна наукового пізнання» (Епістолярна спадщина Митрофана Дикаріва) // Пам’ять століть. – К., 2000. – № 1 – 2. – С. 52 – 53.
Література: Возняк М. Ол.Кониський і перші томи «Записок» (З додатком його листів до Митр. Дикарева) // ЗНТШ. – Львів, 1929. – Т. CL. – С. 339 – 390; Кониський О. До життєпису М.О.Дикарева // ЛНВ. – Львів, 1900.– Т.ХІІ. – Кн. 10. – С. 10 – 29; Кн. 11. – С. 75 – 91; Старков В. «Золоті зерна наукового пізнання». – С. 14 – 53; Франко І. Передмова // Посмертні писання Митрофана Дикарева з поля фольклору й міфології. – Львів, 1903. – С. V-XII.
…аби люди, що ближче зналися з небіжчиком, подали докладніші звістки про життя його – найповніші відомості про М.Дикаріва подав О.Кониський: До життєпису М.О.Дикарева. – Кн. 10. – С. 10 – 29; Кн. 11. – С. 75 – 91. У фонді О.Кониського (відділ рукописів Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. – Ф. 77) зберігаються численні матеріали про М.Дикаріва (автобіографія, спогади про етнографа без зазначення автора і дати, «Опис паперів, котрі зостались після М.О.Дикаріва», листи М.Дикаріва до О.Кониського та Я.Бодуена де Куртене, листи О.Кониського, В.Беренштама, В.Василенка, М.Комарова, Ф.Вовка, М.Драгоманова до М.Дикаріва), які, вірогідно, були використані при підготовці нарису.
Етнографічні публікації він розпочав в 1880-х pp. в воронезьких виданнях – про початок своєї наукової діяльності М.Дикарів повідомляв у листі до Ф.Вовка від 14 (26) серпня 1896 p.: «<…> Сей рік припадає 20-літтє моєї літературної діяльности, котра почалася, ще коли я був школяром, статею «Мандрують», надрукованою в «Воронеж[ском] телеграфе» (див.: Старков В. «Золоті зерна наукового пізнання». – С. 33). Серед надрукованих у 1880-х pp. праць М.Дикаріва відома його передмова до видання «Малорусские песни, собранные в окрестностях города Павловска по Острожскому и Павловскому уездах И.Омельченком» (Воронеж, 1888). Дослідник творчої спадщини етнографа В.Старков припускає, що в подальші роки були опубліковані й інші праці, але вони поки що невідомі.
…його філологічна праця про воронезький міщанський говір., . – йдеться про першу значну наукову працю М.Дикаріва «Очерк воронежского мещанского говора, сравнительно с украино-русским наречием», що була надрукована у збірці його матеріалів «Воронежский этнографический сборник» (Воронеж, 1891).
… «Программа для этнографического исследования народной жизни в связи с голодом и холерою « – праця опублікована у виданні: Кубанский сборник. – Екатеринодар, 1894. – Т. 3. – С. 1 – 21.
… «Царские загадки» – праця під назвою «О царських загадках. І» вийшла у виданні: Этнографическое обозрение. – 1896. – Т. 31. – № 4. – С. 1 – 64.
«Чорноморські народні казки й анекдоти … – добірка опублікована у виданні: Етнографічний збірник. – Львів, 1896. – Т. II. – С. 1 – 50. Велика збірка казок М.Дикаріва «З народних уст» була заборонена і вилучена царською цензурою і разом з іншими матеріалами надійшла до Петербурзької публічної бібліотеки. Досі не опублікована.
… «До збирання відомостей про громади і збірки сільської молоді»… – ця праця під назвою «Програма для збирання відомостей про громади і збірки сільської молоді (вулицю, вечерниці, досвідки і складки)» вийшла у виданні етнографічної комісії НТШ: Матеріали до українсько-руської етнології. – Львів, 1900. – Т. 3. – С. 1 – 15. Після смерті етнографа у цьому ж виданні вийшла добірка: Збірки сільської молодіжи на Україні / З паперів М.Дикарева; Передмова В.Гнатюка // Матеріали до української етнології. – Львів, 1918. – Т. 18. – С. 170 – 275.
Останніми часами небіжчик ладив для видань Товариства народний календар – про свою працю над календарем М.Дикарів повідомляв М.Грушевському в листі від 16 квітня 1899 р. (ЦДІАУК. – Ф. 1235, оп. 1, спр. 449. – С. 83). Календар вийшов у виданні «Матеріали до українсько-руської етнології» (1905. – Т. 6. – С. 114 – 204) під назвою «Народний календар Валуйського повіту (Борисівської волости) у Вороніжчині».
Світлана Панькова
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 545.