До портрета Мазепи
Михайло Грушевський
Ми прикрасили сю книжку неопублікованим ще портретом Мазепи, приватної власності, тепер в переховку в Київськім міськім музеї. Крім герба і ініціалів Мазепи на самім портреті (Іван Мазепа Гетьман Войска Єго Царського Пресвітлого Величества Запорозького), пізнішим письмом (м[а]б[уть], початку XIX в.) на оборотній стороні портрета написане:
«Малыя Россіи обоих сторон Днепра и Войска Запорожского Гетман и ордена С. Андрѣя первозванного кавалер Иван Степановичь Мазепа, из-бран гетманом 1687 года іюля 25 дня, измѣнил Царю Петру Алексѣевичу 1708 и предался Королю Шведскому Карлу двенадцатому, с которым по разбитіи сего под Полтавою 1709 года іюня 27 дня в Молдавію бѣжал, и там свою жизнь кончил».
Портрет сей дає новий, відмінний тип в іконографії Мазепи, в додаток до стільки уже звісних. Мазепі, як звісно, на сім полі пощастило так, як ні одному з гетьманів, та й взагалі як ні одному з історичних діячів українських. Пощастило аж забагато, бо всього багатства і різнородності тих типів ніяк не можна прикласти до гетьмана, і нелегко уставити типи вповні достовірні та виробити собі певне поняття про фізичну стать оригінала.
Коли б розложити головніші звісні нам портрети Мазепи [Гарну збірку важніших портретів подав минулого року д-р Єнсен в своїй книжці про Мазепу ([Jensen], Mazepa, historiska bilder frău Ukraina och Karl XII dogar).] в хронологічнім порядку типів, то почати треба від звісного лаврського портрета, виданого свого часу Т.Лебединцевим, а недавно потвердженого нахідкою другого портрета того ж типу Д.Еварницьким в Катеринославщині.
Як відомо, лаврський портрет не мав уже підписі, коли його видавано, і про неї свідчила тільки усна традиція. Катеринославський портрет [Виданий Еварницьким: Вестник Екатеринославского земства, 1904, № 2.] має ініціали, хоч не зовсім звичайні: И.М.Г.З.К.К.С.П.Л., і герб якийсь фантастичний (ініціали можна б прочитати як Иван Мазепа Гетьман Запорозький Козацький, Ктитор Святої Печерської Лаври, – припускаючи, що катеринославський портрет стоїть в безпосереднім зв’язку з лаврським). Лебединцев попирав його автентичність подібністю з гравюрами лаврського гравера Щирського з останніх років XVII в. На сім портреті бачимо досить молоду людину – на добре захованого чоловіка не старіше 40 – 45 літ, з лицем круглим, з легко зарисованими вилицями і невеликими усами, в українськім убранні, без гетьманських клейнотів. Лебединцев здогадувався, що се постать Мазепи з-перед гетьманства, перемальована пізніше.
Портрет, який подаємо тут, дещо старіший, фігура більш тяжка, грубша, виглядає на добре захованого чоловіка коло 50 літ. Клейнотів нема, але стиль гетьманський – під звісний тип Богдана Хмельницького (уклад фігури, костюму, і навіть традиційне пасмо волосся з-під шапки); орденська стяжка св. Андрія виглядає як домальована пізніш. Лице більш подовгасте, вилиці не виступають зовсім. Герб автентичний.
Досить підходить до нього портрет з Гріпсьголмської галереї, опублікований д-ром Єнсеном, – але там лице і стать худіші, чоловік виглядає молодше. На звісній гравюрі Галяховського 1708 p., де Мазепа также намальований в рицарській броні, як на Гріпсьголмськім портреті, лице випадає худіше і старше; лице подовгасте і підходить під сю категорію.
Другу категорію становлять портрети з бородою – почавши від портрета чернігівського музею і до підгорецького; середину між ними займає гравюра в книзі Енгля; з них чернігівський має герб, намальований вірно, але аксесорії портрета показують на якийсь перемалюнок з пам’яті, і тому й риси обличчя не мають певності.
Зовсім осібно стоїть варшавська гравюра Норбліна, дуже непевна.
Портрет Мазепи в Петербурзькій академії, Нікітіна, як приймають, поставив я також осібно, з огляду на новіші, дуже поважні заперечення його автентичності; але тип лиця недалеко відходить від лаврського, тільки старіший. Заразом се портрет найбільш популярний, багато разів перемальовуваний, без сумніву, вже в XIX віці.
Взагалі широке розповсюднення портретів в значній мірі належить уже часам по катастрофі. І в сій популярності Мазепиного портрета я бачив би певну патріотичну фронду українську против російського режиму, фронду характеристичну тим більше, що сама стать Мазепи зовсім не тішилася особливою симпатією, скільки можна судити.
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. До портрета Мазепи // ЗНТШ. – Львів, 1909. – Т. ХСІІ. – Кн. IV. – С. 246-248. Автограф зберігається у: ЦДІА України у Львові. – Ф. 401, оп. 1, спр. 41, арк. 210-212.
Історики почали публікувати портрети гетьмана Мазепи з другої половини XIX ст., втім багато з них, як показали наступні дослідження, йому не належали. Побоюючись політичної «крамоли», вчені часто видавали ці праці анонімно та під псевдонімами. А в радянський час ця тема загалом була заборонена для досліджень. Найповніші дослідження над портретами Івана Мазепи вийшли друком з-під пера українських діаспорних дослідників (В.Січинського, Т.Мацьківа та ін.).
Так, Т.Мацьків детально вивчив історичні обставини появи відомого портрета гетьмана в німецькому виданні «Die Europaische Fama». Він точно встановив дату публікації – 1706 p., оскільки в літературі була в обігу інша дата – 1704 р. Мацьків також визначив за німецькими мистецькими словниками автора цієї гравюри, яким був не копіїст кінця XVIII ст. Самуель Фалька, а гравер – сучасник Мазепи – Мартин Бернінгротг (1670 – 1733). Теодор Мацьків також висловлюється за достовірність саме цієї гравюри Мазепи, покликаючись на опис сучасника – німецького військового капелана Иоганна Венде-ля Барділі. Автор вважає гравюру з видання Енгеля 1796 р. копією саме гравюри 1706 p., яку помилково вважали окремим портретом Мазепи окремі дослідники, наприклад, В.Січинський.
Найповніша збірка портретів опублікована нещодавно у виданні: Гетьман Іван Мазепа. Погляд крізь століття / Каталог історико-мистецької виставки 21 червня – 24 серпня 2003 p., м. Львів / Укл. В.Недяк. – К., 2003.
Бібліографія про портрети Івана Мазепи є найбільшою, див.: О портретах Мазепы // Киевская старина. – К., 1883. – № 7. – С. 594-596; [Лебединцев Ф.] Цыбульский К. Ненаучные приёмы в научном деле // Киевская старина. – К., 1887. – № 2. – С. 377 – 383; Цимбалистов А. Ещё о портрете И.С.Мазепы // Киевская старина. – К., 1887. – № 2. – С. 370 – 372; Сапожников Д. Загадочные портреты // Киевская старина. – К., 1884. – № 8. – С. 732 – 742; А.Л. [Лазаревский А.]Заметки о портретах Мазепы // Киевская старина. – К., 1899. – № 3. – С. 453 – 462; К портрету гетмана И.С.Мазепы // Киевская старина. – К., 1887. – № 1. – С. 188-191; Каманин И.М. Кто он? О предполагаемом портрете гетмана Мазепы // Чтения Исторического общества Нестора Летописца. – К., 1903. – Т. 17. – № 1. – Отд. 1. – С. 49-50; Мазепа И.С.: портрет // Исторический вестник. – 1909. – № 6. – С. 903; Lipiński W. Portret hetmana Mazepy wręczony mu przez Akademią mohilańską w Kijowe w r.1708 // Z dziejów Ukrainy. – K., 1912. – S. 635 – 638; Мухін М. Гетьман Іван Мазепа в світовій літературі та мистецтві: причинок до бібліо- та іконографії Мазепи // Книголюб. – Прага, 1932. – Т. 1 – 2. – С. 3 – 10; Січинський В. Гравюри на честь Мазепи і гравіровані портрети гетьмана // Праці українського наукового інституту. – Варшава, 1938. – Т. 46. – С. 134 – 161; Січинський В. Автентичний портрет гетьмана Мазепи // Україна. – Париж, 1950. – № 3. – С. 192-194; Оглоблин О. До проблеми іконографії гетьмана Івана Мазепи // Україна. – Париж, 1952. – № 8; Pelenska С. Delacroix’s «Mazepa» oil painting rediscovered // Harvard Ukrainian Studies. – Harvard, 1983. – Vol. 7. – P. 507 – 519 (про нововідкриту олійну картину відомого маляра Делакруа «Мазепа»); Мацьків Т. Гравюра Мазепи з 1706 р. // Український історик. – Нью-Йорк; Торонто; etc., 1966. – № 1 – 2. – С. 69 – 72; 2-е вид.: Мацьків Т. Англійський текст Зборівського договору з 1649 р. та інші вибрані статті. – Нью-Йорк; etc., 1993. – С. 65 – 70; Мацьків Т. Ще до гравюри Мазепи у ляйпцизькому журналі «Die Europaische Fama…» 1706 року // ЗНТШ. – Львів, 2002. – Т. CCXLIII. – С. 522 – 527; Гетьман Іван Мазепа. Погляд крізь століття / Каталог історико-мистецької виставки 21 червня – 24 серпня 2003 p., м.Львів / Укл. В.Недяк. – К., 2003. – С. 12-14, 38-41.
…почати треба від звісного лаврського портрета, виданого свого часу Т.Лебединцевим… – див.: О портретах Мазепы // Киевская старина. – К., 1883. – № 7. – С. 594-596.
…з гравюрами лаврського гравера Щирського… – про його відомі гравюри «Здобуття Кизикермена», «Апофеоз Мазепи» детальніше див.: О портретах Мазепы // Киевская старина. – К., 1883. – № 7. – С. 594 – 596. Загалом про мистецьку спадщину Івана Щирського писав: Степовик Д.В. Іван Щирський: поетичний образ в українській бароковій гравюрі XVII ст. – К., 1988.
Відому панегіричну гравюру на честь Івана Мазепи, яка була створена у 1705 p., виконав Іван Мигура, а не Іван Щирський (остання публікація: Гетьман Іван Мазепа. Погляд крізь століття / Каталог історико-мистецької виставки 21 червня – 24 серпня 2003 p., м.Львів / Укл. В.Недяк. – К., 2003. – С. 41).
…гравюра в книзі Енгля… – див.: Engel J. Ch. Die Geschichte der Ukraine und der Kozaken. – Halle, 1796.
Зовсім осібно стоїть варшавська гравюра Норбліна, дуже непевна. Портрет Мазепи в Петербурзькій академії, Нікітіна… – зображення Івана Мазепи на цих портретах визнаються непевними, див.: Гетьман Іван Мазепа. Погляд крізь століття / Каталог історико-мистецької виставки 21 червня – 24 серпня 2003 p., м.Львів / Укл. В.Недяк. – К., 2003. – С. 13-14, 38.
М. Капраль
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 8, с. 120 – 121.