3.12.1912 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професоре!

Незвичайно жалую, що не застав Вас у Львові і не міг побачитись з Вами. Я мав надію обговорити з Вами проекти своїх дальших праць і дістати від Вас цінні вказівки і пораду. З великим жалем відкладаю сю справу до слідуючого побаченя побачення, бо довгими листами не хочу робити Вам клопоту.

«Historya Rusi» Яблоновського, що завершує, так би сказати, його історичну діяльність, страшенно мене розчарувала. І кажучи по щирости щирості, мені просто неприємно писати про нього обіцяну Вам статью статтю. Як би Ви, Пане Професоре, могли звільнити мене від сієї роботи, то се був-би для мене камінь з серця. Наколи-ж се неможливо з огляду на те, що я вже давно обіцяв сю працю, то напишу тільки одну статью статтю про всю його діяльність, в тім числі і про останню його працю. Жду Вашої відповіді в сій справі.

До Древинського вже взявся. Мені-б хотілося дати про нього більшу студію до Записок і представити його діяльність на тлі епохи і життя тодішньої шляхетської верстви. Се займе мені м. б. більше часу, а коротеньку статейку до словника пришлю перед Різдвом. Як дозволите, то в справі сеї студії звернусь ще до Вас з [Слово правлене.] деякими питаннями що до літератури.

Рівночасно готовлю невеличку біографічну розвідку про Ірину з Боговитинів Козерадзьких Ярмолинську і її мужа Констянтина, фундаторів Загаєцького монастиря. Привід до цієї розвідки дали мені їх портрети, з котрих мені вдалось добути репродукцію. Чи можливо буде, Пане Професоре, надрукувати сю розвідку в Записках разом з портретами на [Після на слово правлене.] окремому (кращому) папері?

Цієї зими також хтілося-б мені [Після мені чотири слова закреслені.] приготовити матеріал до монографії про Івана Богуна, котру хотів-би я видати в 1914 р. (250 літ з дня смерти смерті). Як думаєте, Пане Професоре, чи така монографія потрібна і важна?

Позатим Поза тим збираю всі матеріали до останніх часів козаччини на Правобережжі і листи Кисіля. Прийшло мені на гадку видати тепер в українськім перекладі мою студію: «Dwie chwile z dziejów porewolucyjnej Ukrainy» – під иншим іншим може тільки заголовком («На переломі», або що). Але позаяк з фінансами моїми через книжку і через тяжкий для хліборобства рік досить погано, отже не маю за що це зробити. Отже звертаюсь до Вас, Пане Професоре, з питанням, чи не могла-б видати сієї книжки Львівська Книгарня, або може Видавнича Спілка, розуміється, наколи взагалі видання тепер сієї студії в українськім перекладі вважаєте річчью річчю користною користною?

Незвичайно мене тішить, що збірник Вам подобається. Мені страшенно хотілось почути від Вас вказівки на хиби, на те, чого в будуччині треба уникати, що розвинути і доповнити. Як дозволите, то колись ще спитаю Вас про це при побаченю побаченні. Що-ж до моїх особистих [Написано над рядком з помилкою: особистів.] плянів планів на будуччину, про котрі ласкаво згадуєте в свому своєму листі, то важко мені тепер щось певного сказати. Все-ж думаю, що є инші інші люде люди, котрі більше-б відповідали сьому завданню. Моя-ж діяльність може-б була-б користніща корисніша у нас, в Україні російській, куди мені хочеться на стало вернути.

Кланяюсь низенько Вам і вашій дружині, з глибокою до Вас пошаною

Вячеслав Липинський

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, спр. 604, стор. 131-134.

…фундаторів Загаєцького монастиря… – Стаття «Раїна з Козерад Боговітинівна, дружина Константина на Ярмолинцях Ярмолинського, фундатора православного Загаєцького монастиря в 1637 р. (з портретами)» мала увійти до планованого В.Липинським першого тому історичних студій та монографій.

…«На переломі», або що… – Праця «Dwie chwile…» займає 97 сторінок друку. Вона з’явилася українською мовою після революції в значно розширеному вигляді під назвою «Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII століттю. Історичні студії та монографії. – Том 3» (304 сторінки) і була видана «Дніпросоюзом» (Київ – Відень, 1920). Перевидана у 1954 році видавництвом «Булава» і у 1991 році Східноєвропейським дослідним інститутом ім.В.Липинського у співпраці з Інститутом української археографії Академії Наук України як науково-критичне видання.

…або може Видавнича Спілка… – «Українська видавнича спілка», заснована у Львові, діяла під керівництвом М.Грушевського, І.Франка та В.Гнатюка. Видавала книжки наукового та белетристичного змісту, з 1905 року перебрала видавництво «ЛНВ».

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 317 – 318.