11.02.1912 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Вибачайте, що довго зволікав з висилкою рецензії на Ів[ана] Сем[еновича] Левицького, але через те, що друкарня через друкованє друкування соймових сеймових друків спинилася в роботі над працями Наук[ового] Т[оварист]ва, досі не вийшли ще ці томи видання, які мали вийти вже давно, як от Перетц, Левицький. Врешті не чекаючи на вихід книжки, я казав собі прислати аркуші і таки написав. Перед кількома днями вже вислав разом з рецензією для Записок на Ерна про Сковороду.

Про укр[аїнський] науковий рух за пару день пришлю. Я чекав на появу заповіджених видань Т[оварист]ва (Перетца спізнилася через передмову, котрої він довго не давав) та на иньші інші наукові виданя видання – росийські російські, але бачу, що чекати годі, бо ні «Чтений» (Київських і Моск[овських], ні «Трудов Київ[ської] Духовн[ої] Акад[емії]», ні иньших інших не висилають і досі!

Не висилає й Книгарня «ЛНВіст[ника]» книжок замовлених ще перед місяцем, хоч українські потрібні для бібліографії (тутешні книгарі з нашої книгарні не мають майже нічого з новинок українсько-російських, я гадаю що й розуміються вони на українській літературі надто кепсько!), а кілька російських для иньших інших робіт моїх. Я виписував з Київа Києва, надіючися, що одержу скорше, як з Петербурга, бо й видання місцеві більше, а тим часом мушу з жалем переконатися, що Карбасніков швидче залагоджує висилку київських чи харьківських харківських видань!

Далі ікс разів просив я книгарню, аби ріжні різні відбитки з київських «Записок» і «ЛНВ» висилали до бібліотеки відразу, не питаючися нас, а книгарня не висилає навіть замовлених!

Ви можете представити, Пане Професор, як при таких умовах робити бібліографію! Адже так само не дістати вчас книжок з Америки, Буковини, Угорщини, навіть з якоїсь Коломиї!

Я мушу нотувати кожну дрібницю, але з лубочних видань можу у Львові знайти лиш дещо з Білоусівських і то головно у Ставропігії. Знов наша [книгарня] не хоче спроваджувати книжок з Америки, бо тут вони не йдуть, а американці до бібліотеки здебільшого й за гроші не висилають. Кузеля також зовсім мені не помічний і я зрікаюся його редакторства, бо всю працю фактично несу я. Досі принаймні він нічим мені не поміг.

Мені доводиться багато витрачати часу, щоби тримати все в евіденції, списуватися з авторами і видавцями, переглядати всі часописі, котрих тепер є таки подостатком, комплєтувати комплектувати всякі браки et cet[era]. Люди можуть думати, що мені найлегше з усіх служащих, але як раз навпаки. Тим часом плати не вистарчає вистачає на життє життя, а праця не лишає часу до побічних заробітків!

Ви, Пане Професор, хочете, щоби я до «ЛНВ» подавав безплатно бібліографію, але се можливо би було тоді, коли б я мав якось стало означене число годин і в урядових годинах те робив. Тим часом тепер се міг би робити поза урядовими годинами (а в бібліотеці сиджу і рано і вечір через масу роботи), а безплатна роботи після служби, коли треба ще заробити на саме прожитє прожиття (бо вже про одежу нема чого й думати), не усміхається!

Бібліографічна робота лише на око легка, а праці коло неї стілько, що за той час, який я тепер трачу на неї, я рішучо міг би більше виробити звичайною письменницькою роботою. Клопоту багато, а в друку тої бібліографії вийде як кіт наплакав. Може й для «Вістника Вісника» й видається, що забогато, але відповідно до затраченої енергії, то мало!

Плата у «ЛНВ» являлася б до певної міри [рекомпаватою] за той недобір, який властиво дає бібліографічна робота (супроти якої иньшої іншої); бо тепер давши бібліограф[ічний] покажчик безплатно, а заробленим за пару рецензій заплативши за журнал, лишаєшся сливе при такім самім інтересі, як росийський російський мужик, що не числить своєї праці, добуваючи хліб з свого кавалка землі. Адже ще навіть платна робота не покриває у нас всіх видатків праці.

Моя рецензія на Єфремова коштувала мене фактично більше праці, ніж скільки довелося заробити за неї. Над нею довелося чимало попотіти, а тим часом ціна її та сама, як за який-небудь перший-ліпший реферат з чужої праці, котрий не забирає богато богато енергії.

Чи не добре би було зробити більше різноманітний цінник праць у «ЛНВ»? Прецінь за чисто літературні праці не всім однаково платиться.

Вибачайте, Пане Професор, що забагато пишу про плату, але бігме через львівську дорожнечу не знаєш, що й робити! А тут і книжку хотіло би ся купити… До річи речі: я хотів би одержати гонорар за «Засів» минулого року, бо за «Засів» я ще не брав, лише за «Село» мені торік вислали, бо я перед тим не брав зовсім за «Село» (1910-1911) і календар «Села».

Просив би я також звернути мені рецензію мою на вірші Юринця, раз вона не надається до «ЛНВ».

У нас усе по старому в Товаристві. До угоди не прийшло поки що, так що обструкція ще збільшилася. На Буковині виходять наяву [малаверзації] в «Сел[янській] Касі». Десь скоро має зійтись парлямент парламент. От і все.

Здоровлю Вас щиро – з правдивою повагою

В.Дорошенко

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, спр. 459, арк. 450-452.

Місце написання встановлено за змістом.

Карбасніков М.П. – книгар у Санкт-Петербурзі, який займався реалізацією українських книжок.

Рецензія В.Дорошенка на видання: Вірші єромонаха Климентія Зиновієва сина. – Видав з передмовою Володимир Перетц. – «Пам’ятки українсько-руської мови і літератури». – T.VII. – Львів, 1912, – друкувалася у ЛНВ, 1912, кн. 10.

…на Ерна про Сковороду. – у ЗНТШ, 1913, т. 115, публікувалася рецензія не В.Дорошенка, а М.Федюшки на видання: Эрн В. Григорий Саввич Сковорода: Жизнь и учение. – Москва, 1912.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 257 – 259.