Пам’яті Володимира Лозинського
Михайло Грушевський
Сей перший том «Українського етнографічного збірника» виходить на кошти, записані заповітом покійного члена Українського наукового товариства Володимира Юстиновича Лозинського на наукові потреби того ж Товариства. Користаючи з засобів, записаних покійним, Наукове товариство вважає своїм обов’язком записати його ім’я в сім томі на вдячну пам’ятку сього визначного громадянина.
Покійний походив з православної шляхетської родини з російського Поділля, вчився в Немирівській гімназії, потім в Петровсько-Розумовському сільськогосподарському інституті, а коли сей інститут закрито, закінчив свою спеціальну освіту по лісовому господарству в Петербурзі. Як лісничий служив спочатку на службі державній, потім в маєтках Терещенків, і на сій службі скінчив свій вік.
З самої молодості пок[ійний] Лозинський визначався поступовими народницькими симпатіями; роки вчення в Розумовському інституті, звіснім своїм поступовим народницьким характером, сформували його світогляд на все життя. В своїй службовій спеціальності зістався він вірним сим народолюбним переконанням, а поза нею і брав живу й діяльну участь в українськім житті і в усяких поступових організаціях і починах, особливо в останнім десятилітті. Не вважаючи на свої зовсім не блискучі матеріальні обставини, він приходив і з матеріальною поміччю всякому поступовому ділу.
Його коштами виходив 1906 р. український журнал «Шершень»; а всякі літературні і громадські справи, до яких прикладався покійний, дуже довго було б вичисляти. Духовницею своєю, списаною 4 марта 1913 p., записав він нашому Товариству свою страхову полісу і суму, яка збереться на його рахунку в запомоговій касі служащих в маєтках Терещенків. А рік пізніше, 25 марта 1914 p. упокоївся він у Відні по операції ракової пухлини, на 59 році життя.
Смерть ся викликала щирий жаль в українських кругах Києва, які свої датки замість вінків постановили передати Науковому ж товариству на збільшення суми, записаної покійним на наукові цілі, і на пошанування його пам’яті.
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. Пам’яті Володимира Лозинського // Український етнографічний збірник. – К., 1914. – Т. 1. – С. І – II.
Лозинський Володимир Юстинович (народився у 1855 р. – помер 25.03.1914 р. у Відні) – український громадський діяч, меценат, за професією лісівник. Активно співпрацював із «Народною волею». Матеріально підтримував періодичні видання «Шершень» (1906), «Світло» (1909 – 1914), «Український етнографічний збірник» (1914).
…записані заповітом покійного члена Українського наукового товариства… – зміст заповіту викладений у листі В.Лозинського до М.Грушевського від 4 березня 1913 р. (ЦДІА України у Львові. – Ф. 401, оп. 1, спр. 4, арк. 93-94).
У цьому листі він просив М.Грушевського бути духівником і виконавцем заповіту. В другому пункті В.Лозинський заповідав Українському науковому товариству в Києві, або у випадку його неіснування іншій українській освітній установі – свої рахунки (Там само. – Арк. 93). Також він обумовив одну засторогу, що, «рахуючись із російською дійсністю і з можливістю закриття […] Товариства, – я надаю Вам (М.Грушевському – А.Ф.) свободу користуватися цими засобами, але лише для Української просвітницької установи в межах Росії» (Там само. – Арк. 94).
А. Фелонюк
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 8, с. 589.