Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Публіцистика / 1906 р. / До наших читачів в Галичині

До наших читачів в Галичині

Михайло Грушевський

З новим роком «Літературно-науковий вістник» має вступити в нову фазу життя: він буде виходити в двох виданнях – львівськім і київськім, окрім редакції львівської, буде відділ редакції в Києві, і друкуватися книжки будуть в Києві, спеціальністю львівського видання будуть статті з локальним галицьким інтересом, так само, як локальні українські будуть міститися лише в українськім, зрештою ж зміст книжок обох видань буде однаковий.

Такий план був піднесений нами вже рік тому, зараз по маніфесті 17 (30) жовтня 1905 р., що заповідав свободу преси в Росії. «Літературно-науковий вістник» від самого заснування був ведений нами в характері всеукраїнськім, а не локально-галицькім, ми старалися зібрати коло нього літературні сили не тільки австрійської, а й російської України і зробити з нього орган всеї України, який би відкликався на її потреби й був речником поступової і демократичної суспільності всіх українських земель.

Се удавалося нам часами ліпше, часами гірше, але таке змагання було все у нас, і коли з’явилася надія на якусь свободу слова на Україні, ми думали, що для удержання й зміцнення всеукраїнського характеру нашого журналу, для скріплення його зв’язків з Україною треба перевести реформу його в вищевказанім напрямі: організувати відділ редакції в Києві й притягнути до ближчої участі місцеві літературні сили. Та тоді нас відраджувано, тому що ситуація на Україні була дуже непевна. Але події минувшого року скріпили нас в переконанні про потребу тої реформи, не тільки в інтересах самої часописі, котрої зв’язь з українською суспільністю, з українськими літературними кругами стала замітно слабнути з появою там своїх місцевих органів, але і в інтересах загальніших: супроти потреби концентрації українських культурних сил та тіснішого зближення Галичини з Україною й навідворот. Погляди й мотиви в сій справі виложено в статті «З біжучої хвилі» сеї ж книжки і тут їх не будемо повторювати. Скажемо тільки, що прилучилися до них ще й мотиви чисто практичної натури, які скріпили нас в наших замірах. Як відомо, з марта 1906 р. заведено в Росії (щоправда – безправно) дуже високе мито на заграничні українські книжки; через те видання, які числять на продаж на Україні, мусять друкуватися там же (до Австрії мита з книжок не беруть).

Ми певні, що переведення сеї реформи відіб’ється на «Л[ітературно]- н[ауковому] вістнику», щодо його змісту й вартості, тільки корисно, бо притягне до нього більше сил, зробить його зміст більше ріжнорідним, глибше введе в сучасне українське життя, не ослаблюючи і зв’язей з життям галицьким. Так що з сього боку читачі «Л[ітературно]-н[аукового] вістника» від сеї реформи можуть тільки виграти. Ми надіємося також, що се розширення нашої організації на Україну й більший приплив українського елементу в журналі будуть корисні також з погляду того зближення Галичини й України й тої концентрації культурних сил наших, про які сказано вище. Але реформа мусить збільшити також і кошти видавництва, і в сім ми мусимо відізватися до співчуття нашої суспільності та числити не тільки на моральну, а й на матеріальну поміч в виді збільшення передплати. І ми хочемо надіятися, що наша суспільність галицька, свідома важності моменту, свідома актуальності тих змагань до консолідації українського народу й його інтенсивнішого руху, яким хочемо послужити, не відмовить нам тої помочі, того співчуття, і наші давні, випробувані приятелі знайдуть нам серед нашої суспільності численних приятелів нових.

Передплата, невважаючи на збільшення коштів видання, зістається давніша. Відносини передплатників і співробітників до адміністрації й редакції ні в чім не зміняються: адміністрація зістається по-давньому у Львові, адмініструватиме по-давньому львівське видання, прийматиме передплату, зголошення і рекламації. Редакція зістається теж давня. Тільки книжки будуть виходити трошки пізніше, відповідно до руського числення.

І так – ut fеlіх fаustum fоrtunаtumquе sіt – нашим планам і українським справам!


Примітки

Вперше надруковано у журналі: ЛНВ. – 1906. – Т. 34. – Кн. XII. – С. V – VII. Підпис: М.Грушевський.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: у 50 т. – Львів: Світ, 2002. – Т. 1, с. 282 – 283.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2018 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1144

Модифіковано : 1.04.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.