2.04.1912 р. До М. Грушевського

Вельмишановний Пане Професоре!

З великим жалем сідаю писати до Вас оцього листа. З жалем, бо мушу вступити в пререканія з «Л. Н. Вістником Вісником», з котрим я від щирого серця бажав навязати нав’язати як найтісніщі найтісніші зносини – з жалем, бо мушу Вам, Високоповажаний Пане Професоре, забирати дорогий час своїми особистими справами.

Перед хвилиною дістав я нарешті зі Львова II книжку Л.Н.В. і прочитав там статью статтю д.М.Євшана про Залєського Залеського. Зі статею статтею цею я в загальних рисах згоджуюсь, а свої гадки про Залєського Залеського думаю ширше розвинути в другому томі нашого альманаху, бо подати їх в короткім фельетоні фейлетоні «Ради» я очевидно не міг.

Натомість не можу погодитись з тоном [Написано над рядком.] і літературними манерами д.Євшана і його натяк [Після натяк слово закреслене.] на мою статью статтю в формі висказу про «телячий захват» (с.267) над українофільством Залєського Залеського вважаю в [Після в дві літери закреслені.] літературних зносинах між шануючими себе письменниками, а тим більше співробітниками одного журналу недопустимим.

Не маю з цього приводу найменшої претенсії претензії до Вас, розуміючи з власного досвіду тяжке становище Редактора і знаючи, що коли Ви, Високоповажаний Пане Професоре, згодились на поміщення своїх творів в редагованому через мене альманахові, і коли Ви запрошували мене до співробітництва у Вістнику Віснику, то тим самим бажання образити мене у Вас не могло бути.

Отже вповні Вам довіряючи, прошу Вас, як редактора часописі, в котрій, повторяю, я щиро бажаю співробітничати з огляду головне на її ясне та виразне, завдяки Вашим статтям, суспільно-політичне становище – бути в цій справі судьєю суддею. При чому, як сторона покривджена, ставлю зі свого боку такі невідкличні умови: коли редакція Л. Н. Вістника Вісника бажає мати мене в числі своїх співробітників, то прошу прислану статью статтю про книжку Василевського надрукувати під моїм псевдонімом В.Правобережець (дальші статі статті буду підписувати дійсним призвіщем прізвищем) тільки в такому разі, коли в тій самій книжці Л. Н. Вістника Вісника, в якій вона буде надрукована, д. М.Євшан помістить за своїм підписом безпосередно безпосередньо перед моєю статьєю статтею таку заяву: «Ужиті мною в 67 томі Л. Н. Вістника Вісника на адресу статі статті д.Правобережця про Б.Залеського в ч.292 «Ради» слова: «телячий захват» беру в цілости цілості назад. В.Євшан».

В противному разі прошу ласкаво звернути мені прислану статью статтю і, на превеликий для мене жаль, співробітником Л. Н. Вістника Вісника мене не рахувати.

В надії, що Ви, Високоповажаний Пане Професоре, зле мене не зрозумієте, пишуся, як завсігди, з найглибшою і правдивою до Вас пошаною

Вячеслав Липинський

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, спр. 604, стор.92-95.

…прочитав там статью статтю д.М.Євшана… – Євшан Микола (справжнє прізвище – Федюшка, 1889-1919) – літературний критик, співробітник «ЛНВ» й «Української хати», репрезентант нової хвилі української критики, займав демократично-народницьку позицію.

…про Залєського Залеського… – Залєський Богдан Юзеф (Zaleski Bohdan Józef, 1802-1886) – польський поет родом з Київщини, один з головних представників «української школи» у польській літературі, після польського повстання 1830-1831 років емігрував за кордон. На форму і зміст поезій Залєського Залеського великий вплив справили українські народні пісні.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 305 – 306.