30.05.1908 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професоре!

Перед кількома днями вернув я з Київа Києва, куди я їздив, щоб побачитись з д. Ярошевським в справі майбутнього часопису.

Д. Ярош[евський], розумієть ся розуміється, принціпіяльно принціпіально згожуєть ся згоджується з висловленими тоді, в цій справі, у Вас думками; що-ж до самого переведення в житє життя цього діла, то зробили ми в цьому напрямі дуже небагато, тому що не могли побачитись і переговорити з д. Юркевичем, який зараз перебуває за кордоном, в Женеві.

Результати побачення і розмови з д.Ярош[евським] такі:

1) Намічені звістні звісні нам українці-католики, які творили-б «підставу» істновання існування часопису; з них можна-б було скласти якийсь тимчасовий Комітет для переведення в житє життя тої справи: видати відозву до місцевого польського суспільства, то що.

2) Склад редакції на нашу думку мав-би бути такий: видавець – д.Юркевич, редактор українського відділу – д.Ярошевський (він властиво веде газету і одержує гонорар), редактор польського відділу – українофіл «крайовець» але поляк. Це треба-б було зробити з огляду на ширші круги польського суспільства, а саме його [Написано над рядком.] «польсько-крайові» (очевидно поступові) елементи. Цей другий редактор міг би дати тільки свій підпис, гонорару звичайно не одержує. На думці маємо кількох, але вибрати можна буде тільки по нараді з д.Юркевичем.

3) З «фінансового» боку можливий тільки один вихід: звернутися до одного з заможніщих заможніших поляків-українофілів. На думці маємо тільки трьох: Браницький, Тишкевич, Володкович. Про акції нема чого й думати, бо це діло здискредитували в очах місцевих поляків польські поступові газети («Głos Kijowski» і «Świat»), тепер вже неістнуючі неіснуючі.

Грошей треба 3000 p., мінімально. Найкраще було-б дістати їх від одного з цих добродіїв, щоб з ним одним тільки мати діло. Звернутися з цим до них треба буде особисто, аж тоді, звичайно, як завяжеться комітет, тоб-то знов таки по нараді з д.Юркевичем. Тимчасом треба розвідати, до котрого з них найкраще (а значить найперше) звернутися, а це ми зараз з д.Ярош[евським] робимо.

Все-ж таки тепер найважніша справа це побачитись з д.Юркевичем і одержати від нього згоду на [Після на слово закреслене.] підпис, як майбутнього видавця. Як тільки приїде д.Юркевич, з ним має особисто переговорити д.Ярош[евський]; але ми думаємо, що добре-б було, як би спершу хтось инший інший, з людей д.Юркевичові знаних і відомих росказав розказав йому про це діло.

Власне в цій справі ми з д.Ярош[евським] порішили вдатися до Вас, Пане Професоре, з великим проханням, щоб Ви були ласкаві, як що може побачитесь з д.Юркевичем тоді, коли він вертатиметь ся вертатиметься з за кордону, представити йому в загальних рисах проект того часопису. Думаємо, що тоді д.Юркевич скорше на це діло пристане, а ціла справа, звичайно багато на цьому виграє.

Зі щирим поважанням

Вячеслав Липинський

Пані кланяюсь низенько.

P.S. Хоч в «Раді» була подана Ваша літня адреса, але адресую до Львова, думаючи, що лист цей застане Вас ще у Львові. Чи одержали примітку до «Братковського»?

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, спр. 604, стор. 15-18.

…переговорити з д.Юркевичем… – Юркевич Йосип (1855-1910) – український громадський діяч, лікар, член Старої Київської Громади, співробітник «Ради», «Села», «ЛНВ», «Przegląd’y krajowego».

…Браницький… – Браницький Ксаверій Владислав Олександер Костянтин Анджей Леон (Branicki Ksawery…, 1864-?) – презес Краківського рільничого товариства та Товариства взаємного забезпечення в Кракові, директор Товариства мистецтв у Кракові, член Надзвичайної Краківської Академії мистецтв.

…Тишкевич… – Тишкевич Михайло (1957-1930) – граф, український громадсько-політичний діяч, дипломат, публіцист, меценат і мистець. Під час Першої світової війни жив у Швейцарії, де пропагував ідею української самостійності. У 1919 році – голова дипломатичної місії уряду УНР у Ватикані, пізніше української місії на Паризькій мирній конференції. Автор праць з історії України.

…Володкович… – Володкович Костянтин (Wołodkowicz Konstantyn, 1827-1909) – польський землевласник на Україні, меценат: фундатор академічного дому в Кракові, пам’ятників Бояну, Фредро, Шевченку; філантроп.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 278 – 279.