Т.Шевченко. «Кобзарь»

Михайло Грушевський

Видання «Общества имени Т.Г.Шевченка для воспомоществования нуждающимся уроженцам Южной России, учащимся в учебных заведениях С.-Петербурга» та «Благотворительного общества издания общеполезных и дешевых книг». СПб., 1907, ст. XVI + 636 + портрет, ціна 1 р. 50 к.

Мусило проминути повних сорок п’ять літ від смерті великого українського Кобзаря, перше ніж українське громадянство в Росії дістало повне видання його писань, з тими писаннями, за які так тяжко й гірко покарано свого часу геніального поета.

Дозвіл на видання повного «Кобзаря» даний був ще в падолисті 1905 p., але коли викрито весною 1906 р. звісні автографи Шевченка в актах його процесу, в архіві III отделения, і в них деякі перед тим незвісні поезії, се здержало видання «Кобзаря», для котрого треба було використати також і сі новознайдені папери, а д. Доманицький, котрому поручено було се видання, поставив справу ще ширше, постановивши перевірити текст поезій по всім звісним автографам поета.

Як довідуємося з передмови його, на 215 поезій, включених в се видання «Кобзаря», тільки 8 зісталися не перевіреними по автографам поета. Се величезний крок наперед в критичнім провіренні тексту «Кобзаря», і д. Доманицькому належиться щира подяка за ту працю й любов, яку вложив він у се діло. Нинішнє видання «Кобзаря» таким чином стає не просто першим виданням «Кобзаря» в Росії, але найповнішим з усіх теперішніх і авторитетнішим від усіх попередніх.

Оцінити се видання зі сторони його текстуальної вартості поки ще не можна, бо критичну сторону – варіанти й їх оцінку д. Доманицький вилучив в осібні статті, які друкуються в «Кіевскій старині» й ще не скінчені. В «Кобзарі» же при кінці вказане лише дещо важніше з варіантів. Туди ж виніс видавець всякі примітки й пояснення річей, навіть власні примітки Шевченка, яким місце в кождім разі під текстом.

Пояснень речей й імен, коли давати, то треба дати більше, бо так лише дещо пояснено, а ще більше зісталося без пояснень, та й пояснення не всюди умотивовані – не знаєш, на чім видавець опирався в своїх толкуваннях, які джерела або факти мав на гадці.

Видання чепурне й як на свою великість – недороге, а все-таки майже вчетверо дорожче від останнього львівського видання. Будемо надіятися, що за сим дорожчим підуть дешевші, загальноприступні, в тім роді, як давніше київське (35 коп.).

Примітки

Перша публікація: ЛНВ. – 1907. – Т. 37. – Кн. 2. – С. 368.

Подається за першодруком.

Рецензоване видання «Кобзаря» – фактично перше порівняно повне зібрання поезії Т.Шевченка, яке тривалий час було взірцем для наступних перевидань творів поета. Текстологічну підготовку та редагування здійснив В.Доманицький. Результати цієї дослідницької роботи він подає у книжці «Критичний розслід над текстом «Кобзаря» Т.Шевченка» (К., 1907). Популярність видання «Кобзаря» була такою великою, що наступного 1908 р. було видане друге, а 1910 р. – третє видання, які також готував В.Доманицький, працюючи далі в руслі текстологічних пошуків і досліджень. Це була остання наукова праця вченого. Нещодавно здійснене факсимільне перевидання цієї збірки: Шевченко Т. Кобзар: Третє повне видання (факсимільне) / За ред. і з передмовою В.Доманицького. Післямова С.Гальченка. – Рівне, 2004.

повне видання його писань – сучасне шевченкознавство включає у «Кобзар» 228 творів, тоді як рецензоване тут видання мало 215 поезій. Тобто його повнота також була відносна.

з тими писаннями, за які так тяжко й гірко покарано – Т.Шевченкові, крім участі в «Кирило-Мефодіївському братстві», інкримінували також авторство поетичних творів альбому «Три літа» («», «», «», , «», «» та ін.), в яких поет гостро виступав проти соціальних та ідеологічних основ тодішнього ладу. Легальна публікація цих творів свого часу була неможливою, вони поширювалися в списках.

в актах його процесу – тобто процесу «Кирило-Мефодіївського братства», членом якого був Т.Шевченко. Викриття навесні 1847 р. цієї таємної організації, арешт її учасників стали для царського уряду нагодою для розправи над поетом. Після ув’язнення в казематі «Третього відділу» Т.Шевченка заслали солдатом у Окремий Оренбурзький корпус з забороною писати і малювати. Заслання тривало до 1857 р.

Революційні події 1905–1906 pp. змінили ситуацію в країні, отож громадськість змогла ознайомитись з документами слідства. Згодом вони були видані: Матеріали до історії Кирило-Методіївського брацтва. Признання кирило-методіївців / Приладив до друку М. Грушевський. – К., 1915.

деякі перед тим незвісні поезії – у виданні 1907 р. В.Доманицький вперше включив до «Кобзаря» твори, раніше заборонені в Росії: «Юродивий», «Марія», «Саул», «І Архімед, і Галілей», повні тексти поем «Сон», «Кавказ», «Єретик», «І мертвим, і живим…», «Заповіт» (вперше за текстом автографа) та ін.

Як довідуємося з передмови його – крім передмови «Од видавців» (с. III–IV), видання супроводжувала передмова «Од редактора» (с. V–IX), де В.Доманицький коротко схарактеризував основні принципи своєї роботи над «Кобзарем» та джерела, якими він скористався для звіряння текстів. Крім цього, в кінці книжки є «Примітки» (с. 609–635), також укладені В.Доманицьким, де подана інформація про текстові різночитання, хронологію написання творів, пояснення до Шевченкового тексту.

осібні статті, які друкуються в «Кіевскій старині» – у цьому журналі за 1906 p., № 9 – 12, публікувалися частини розвідки В.Доманицького «Критичний розслід над текстом «Кобзаря»«, яка у 1907 р. вийшла окремою книжкою.

від останнього львівського видання – йдеться про видання: Шевченко Т. Поезії / Упорядкування Ю.Романчука. – Львів, 1902.

як давніше київське – йдеться про видання: Шевченко Т. Кобзар. – К., 1899.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 304.