Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Цупкый. Байкы

Михайло Грушевський

Одесса, 1889, 40 стр., ц. 10 коп.

Ся книжечка містить у собі 50 невеликих (на 40 сторінках) байок. Якраз половина їх узято з Езопа; я порівняв їх (за запомогою теж п. Косача) з первотвором, і з того порівняння видко, що автор не добивався того, щоб дати певний переклад. Він не тільки переміняє періодичний лад речі на простіший, – ся одміна, звичайно, єсть добра й доладна, – але з своєї волі дещо викидає, дещо додає, переміняє, й не завше з того байка стає кращою (9, 21, 31); найбільше одмін у моралі – автор часто дає зовсім інакшу мораль, часом так, щоб ішлося до сучасних обставин (3, 10, 16, 21).

Таким робом автор, не дбаючи про певність перекладу, хтів дати матеріал для дидактичного читання. Одначе і з сього погляду книжка не має єдності; другу половину байок вибрано з різних джерел, і не усі вони підходять під форму дидактичну, як 37, 38, 40, 50, 43, з їх трудно або й зовсім не можа вивести яку-небудь науку. Н[омер] 37 – просто анекдот у формі «веселого оповідача» або якого іншого. Мова, взагалі кажучи, добра; є деякі слова, що вразили мене – як мужик, мужики, завсегда, сильніші, бажаєш мене гарним бачити, согласоохляв (втомився), нарочно, крівна (власна) сокіра, потребність, ради вас, упиристь, доїздя (доїжджаючи), осуждатиме.

Врешті книжечка вельми корисна і добра, гарна читанка для дитини; шкода тільки, що автор не зробив збірничка з самих Езопових байок, чи то, може, вчинив він з цензурних обставин?


Примітки

Перша публікація: Правда. – 1890. – Том II. – Випуск V. – Лютий. – С. 168, у розділі «Бібліографічні звістки».

Подається за першодруком.

Цупкый – псевдонім Трохима Зіньківського.

…половина їх узято з Езопа… – тобто зі збірки легендарного давньогрецького мудреця (VI–VII ст. до н.е.), який вважається родоначальником жанру байки. Власне, оригінальні езопові тексти не були зафіксовані на письмі, їх записували і впорядковували вже після смерті автора. Мотиви байок Езопа стали основою для творів багатьох письменників, у т. ч. українських.

Але перекладати ці байки Т.Зіньківський почав одним із перших в Україні і, як свідчать його листи до Б.Грінченка, перекладав саме з грецької мови. Після ранньої смерті Т.Зіньківського Б.Грінченко підготував і видав у двох томах усі його писання (Львів, 1893). У примітці до байок Езопа, уміщених у першому томі, Б.Грінченко писав, що автор «хотів поперекладати усі байки, що звуться Езоповими, не минувши й одмінків, і дати таким побитом повний український переклад тих байок. Як він умер, то в паперах його знайдено тільки те, що подається тут» (цит. за кн.: «…Віддати зумієм себе Україні»: Листування Трохима Зіньківського з Борисом Грінченком / Вст. стаття, археограф, передм., упорядк., коментарі, покажчики, додатки С.Кіраля. – К.; Нью-Йорк, 2004. – С. 263).

за запомогою теж п. Косача – очевидно, йдеться про Михайла Косача (літературний псевдонім Михайло Обачний), на той час студента Київського університету, учасника літературного гуртка «Плеяда». У ті ж роки М.Косач перекладав «Євангеліє» з грецької мови, тому вважався її авторитетним знавцем у цій галузі. Взагалі у Київському університеті після студентських заворушень у вересні 1884 р. була так скоригована програма навчання, що переважала схоластика. Дуже багато часу відводилось вивченню класичних мов.

автор не добивався того, щоб дати певний переклад – тобто Т.Зіньківський намагався дати не дослівний переклад, а творчо опрацьований.

не завше з того байка стає кращою (9, 21, 31) – йдеться про байки «Собака і його тин», «Лев, Осел і Лисиця», «Голова і хвіст Гадюки».

щоб ішлося до сучасних обставин (3, 10, 16, 21) – йдеться про тексти «Галка і Голуби», «Журавель і Чорногуз», «Комар і Лев», «Лев, Осел і Лисиця».

другу половину байок вибрано з різних джерел – у книжці джерело творів не вказане. Тому ця детальна рецензія М.Грушевського дає підстави стверджувати, що він мав змогу спілкуватися з автором – Т.Зіньківським, і від нього одержав деяку інформацію щодо публікованих творів.

не усі вони підходять під форму дидактичну, як 37, 38, 40, 30, 43 – тобто байки «Найсмачніші дулі», «Наймичка і склянка», «Сліпець і молоко», «Хвіст Лисиці», «Відкіля на світі лихо».

чи то, може, вчинив він з цензурних обставин – байки Езопа про тварин, переважно повчально-моралізаторського характеру, в алегоричній формі відображають стосунки між людьми. В умовах царського режиму майже всі тра диційні сюжети байок виявлялися небезпечними з погляду цензури.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 243.