5.02.1899 р. До І. Нечуя-Левицького

Високоповажаний Іван Семенович!

Повість свою про Виговського пришліть закритою посилкою; такі посилки доходять до нас благополучно, а знов чекати нагоди передати через когось не вигідно і при тім ми не маєм евіденції, хто від нас їде до Києва.

Вправді довгий роман і ще історичний для «Вістника» «Вісника» річ непоплатна, але Ви пришліть, тоді буде виднійше видніше. Щодо особи Виговського, то хоч я не належу до його панегіристів, але думаю, що справедливо роблячи йому закиди аристократизму, не треба забувати, що все ж він мав ідеали незалежної політично України, противно як його противники кар’єровичі, Пушкарь і інші, що думали тільки за себе.

Передплату Вашу на «Вістник» «Вісник» я передав. Часто нарікають від Вас, що не доходять книжки; в такім разі треба звертатись зараз до адміністрації і вона справу зараз налагодить, вишле наново. Ті неправильности неправильності головно походять з того, що цензура задля якихсь примх задержує декотрим адресатам раз таку, раз иньшу іншу книжку.

Будьте здоровенькі!

Щиро прихильний до Вас М.Грушевський

Ваша гадка про причину скорого змосковщення української інтелігенції мені дуже подобається.

Примітки

Друкується вперше за автографом (Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського, ф. 1, № 27865).

Лист написано Марією Грушевською, дописка – М.Грушевського.

Повість свою про Виговського… – Тобто, повість І.Нечуя-Левицького «». Була надрукована 1899 року в «Бібліотеці найзнаменитіших повістей» (видавець – І.Белей).

кар’єровичі – у виданні 1997 р. <Кареровичі> – як сумнівно прочитане ім’я. На мою думку, це апелятив – ті, котрі дбають за кар’єру. Мартин Пушкар – полтавський полковник, політичний опонент Виговського.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 46 – 47.