Призрак

Михаил Грушевский

Вновь призрак ужасный предстал предо мною,

И трепетно сердце забилось,

Все то, что недавно мне душу гнело,

Все с новою силою вдруг возродилось.

Вновь страхом объят перед гостем своим,

Пред тьмой без луча, без рассвета,

Я весь содрогнулся, меня объяла

Любовь к незавидному свету.

Все то, что погребено было в душе,

Вдруг с новою силой восстало.

Я жить захотел горячо, горячо,

Так жизнь мне вдруг милою стала.

Ах сколько мы жизни своей не клянем,

Нас жизнь все же манит и манит.

И что не кричи, а захочется жить,

Как званная смерть пред тобой предстанет.

3 марта 1883

Примітки

Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 59–60.

Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 31.

Упродовж квітня-травня 1882 року родина Грушевських пережила велику трагедію: за короткий час від скарлатини і дифтерії померло троє дітей – Марія, Захар, Федір – молодші сестра і брати Михайла.

«Коли я приїхав щось у два тижні після смерті останнього з небіжчиків [на той час Михайло навчався у Тифліській гімназії. – Г.Б.], побачив батька і матір, їх постави і лиця, сі наново вибілені для дезинфекції стіни, з запахом ліків, малого брата, що тулився коло батьків, обминений смертю, мене обхопив такий тяжкий невимовний жаль, що я роздер би небо своїм плачем, коли б дав йому волю». – Грушевський М. Спомини // Київ. – 1988. – № 12. – С. 118. (У публікації помилково – «плечем». – Г.Б.).

З приводу почуттів, висловлених у цьому вірші, М.Грушевський згодом писав:

«Памятен мне особенно страх смерти, который напал на меня в декабре и марте… Я не стыжусь сознаться, что испугался смерти – как бы мрачно я не смотрел на жизнь, все же всеми силами своей души я хочу жить…» (Грушевський М. Щоденник (1883–1884) / Публікація Л.Зашкільняка // Київська старовина. – 1993. – №3. – С. 31).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 16.