[Рец.] А.В.Михайлов. Общий обзор состава, редакций и литературных источников «Толковой палеи»

Михайло Грушевський

Варшава, 1895, ст. 21 («Варшавские университетские известия», 1895, VII)

Невеличка стаття д. Михайлова ставить наново питання про «Толкову Палею», з усіх пам’яток слов’янсько-руського письменства найбільш варту уваги, на його думку. Д[обродій] М[ихайлов] справедливо скаржиться на маловияснену справу сього, дійсно дуже важного утвору і вказує передовсім на те, що загальнорозповсюднене переконання про візантійський початок сієї пам’ятки взято на віру без доводів. За браком грецького оригіналу і яких-небудь вказівок на час і місце написання, д. М[ихайлов] признає одинокою дорогою до вияснення генези «Палеї» студіювання самого тексту, а то – вияснення початкового обсягу «Палеї», вирізнення джерел і порівняння їх з слов’янськими перекладами першотворів.

Приймаючи поставлений Тихонравовим вивід про найдавнішу редакцію (без цілих апокрифів), д. М[ихайлов] звертає увагу на те, що виданий коломенський текст «Палеї» не може признаватись вірною копією архетипу, ставить, отже, задачу реставрувати початковий текст «Палеї на основі студіювання тексту різних кодексів її й переходить до питання про джерела «Палеї». Студії в сій сфері д. Успенського, що подав довгий (звиш 30-ти назв) реєстр таких джерел, не задовольняє д. М[ихайлова]; він вказує на те, що цитати могли приходити в «Палею» й із других рук; з реєстру д. Успенського більш певними уважає він, отже, лише кілька (Св[яте] Письмо, «Християнську топографію» Індикоплова, «Фізіолог», «Слово Єфрема Сирина за Иосифа», «Заповіт 12 патріархів», «Оповідання св. Єпифанія за 12 камнів», «Пасхальна хроніка»).

Уступи з сих джерел в «Палеї» треба б порівняти з осібними слов’янськими перекладами їх, але як можлива відповідь з боку оборонців візантійського початку «Палеї», що тотожність таких уступів з текстом перекладу вказує на пізнішу вставку сих уступів в «Палею», д. М[ихайлов] признає доконечним для остаточного рішення справи вибрати таке джерело, щоб уступи з нього ніяк не могли уважатись такою вставкою. Таким джерелом д. М[ихайлов] признає Біблію й заповідає в ближчих часах подати результати порівняння уступів з Св[ятого] Письма в «Палеї» з слов’янськими перекладами Біблії.

Цілий зміст сієї розвідки д. М[ихайлов] дає можливість вгадувати виводи, до яких приходить автор: очевидно, він признає слов’янський початок «Палеї», а основу до того, правдоподібно, дала йому тотожність тих уступів «Палеї» з слов’янськими перекладами Біблії. Але не запускаємось в здогади, полишаючи вияснення сієї цікавої справи самому авторові.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. 11. – Кн. 3. – С. 11 – 12 (Бібліографія).

Михайлов Олександр Васильович (1859 – 1927) – російський філолог-славіст, історик російської літератури, найбільш ерудований і глибокий дослідник слов’янської біблеїстики. Екстраординарний (з 1905) і ординарний (з 1913) професор Петербурзького університету. Член-кореспондент Академії наук (1922). Член Московського археологічного товариства (1914) та багатьох комісій (Комісії з видання пам’яток давньої писемності, Діалектологічної, Словарної, Біблейської).

Основні праці: «К вопросу о редакциях Домостроя, его составе и происхождении» (1889); «О новых изданиях хорватских глаголических текстов: Из истории древнеславянского перевода Священного Писания» (1905); «Опыт изучения текста Книги Бытия пророка Моисея в древнеславянском переводе» (1912). За відзивом О.О.Шахматова 1915 р. Михайлов був нагороджений за цю книгу Ломоносівською премією.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 291.