Твори Григорія Квітки-Основяненка

Михайло Грушевський

Твори Григорія Квітки-Основяненка, з портретом автора, під редакцією, з примітками, біографічним та історико-літературним начерком Вас. Бойка. Видавниче товариство «Криниця» у Києві, 1918.

З сього видання першим вийшов т. III, позначений жовтнем 1918 p., інших, здається, ще немає в продажі. Творів Квітки давно вже нема на книжнім ринку, і вихід їх можна б тільки повітати – припускаючи, що після доволі гарного видання харківського земства, з такою любов’ю до славного письменника й науковою старанністю розпочатого пок[ійним] Потебнею, – нове видання в кожнім разі буде не гірше, не піде назад поза нього. Бо ж коли нема змоги видати нашвидку, в теперішніх трудних для наукових студій обставинах видання кращого, найпростіше було б просто повторити се старе харківське видання.

На жаль, зроблено інакше. За підставу, очевидно, взято популярне видання львівської «Просвіти» (в серії «Руська письменність», під ред. Ю.Романчука). Але при тім пороблено ще різні пропуски, очевидно, з огляду на якісь дуже широкі круги читачів, і означено їх тільки в примітках при кінці. Так, напр., з «» попропускано цілий ряд (в 28 місцях, як зазначає видавець) різні царесловні і начальствопослушні фрази (подекуди замінені іншими словами). Подібні ж пропуски, тільки в невеликих розмірах, зроблено в повісті «».

В результаті «Листів» по сьому виданні зовсім не можна читати з якою-небудь літературною чи науковою метою, а на популярну лектуру вони не здались і в сім «очищенім» виді: гнилий поміщицький, старорежимний дух таки зіставсь у сім творі, його не викуриш ніякими поправками, і сей твір взагалі ні на що більше не надається, як тільки на матеріал для історично-літературних студій. В вибірках з творів Квітки, призначених для популярної лектури, сьому творові взагалі нічого робити.

А в тих творах, які мають вартість для сучасного вжитку, по-моєму краще до таких місць, які можуть скандалізувати нинішнього читача, краще робити примітку під текстом і поясняти класове становище автора, чи обставини, які диктували йому даний вислів, ніж довільно препарувати текст. На препарованих же виданнях взагалі повинно зазначатись, що се вибірка, а не наукове видання.

Примітки

Перша публікація: ЛНВ. – 1919. – Т. 73. – Кн. 1. – С. 125 – 126.

Подається за першодруком.

інших, здається, ще немає в продажі – у тому ж 1918 р. вийшов і 1-й том цього видання (118 с). Другий том не був виданий.

доволі гарного видання харківського земства – йдеться про видання: Квитка-Основьяненко Г. Сочинения: В 6 томах. – Издание Харьковского уездного земства. – X., 1887–1894. Перші чотири томи вийшли за редакцією О.Потебні, останні два – після його смерті, у 1894 р.

взято популярне видання львівської «Просвіти» – ця просвітня установа у Львові двічі видавала двотомні зібрання творів Г.Квітки-Основ’яненка: у 1904–1905 та 1911–1913 pp. Останнє – у складі серії «Руська письменність».

«Листів до любезних земляків» – Повчально-публіцистичне послання до простолюду, де особливо яскраво виявилися монархічні вірнопідданські переконання автора. Вперше було опубліковане у Харкові в 1839 р.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 310.