Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Літературні студії / 1911 р. / «Королеви півночі»

«Королеви півночі»

Михайло Грушевський

Рівно двадцять літ минуло, як поява роману «Сага про Йосту Берлінга» вперше пронесла ім’я скромної сільської учительки з глухої шведської містини серед аматорів і знавців красного письменства. Успіх потім ішов за успіхом, і надання Нобелівської нагороди, котру сим разом шведи зважилися признати своєму рідному письменникові і спинилися на Сельмі Лягерлєф, – розславили ім’я її в широких кругах, досі мало обзнайомлених з її творчістю. Переклад її писань і збірні видання її творів на всякі можливі мови по сім посипалися, як рясний дощ.

Могли поступові елементи в признанні нагороди «чудесній Сельмі», а не її супротивникові Стріндбергові бачити уступку консервативним і міщанським уподобанням шведської суспільності; але проте трудно було не приплеснути відзначенню письменниці так незвичайно оригінальної, що здобула собі світ не якимись сприятливими обставинами, а виключно силою свого таланту і обдарувала його такими прегарними творами. І можна було тільки радіти, що відзначення Нобелівською нагородою зверне увагу ширшої суспільності на так оригінальні і багаті змістом твори. На жаль, обставини нашого книжного торгу такі, що нічого було думати, щоб подати з сеї нагоди котрийсь з більших романів лауреатки (з них свого часу «Л[ітературно]-н[ауковий] вістник» надрукував її «Чуда Антихриста»). Замість того, сим разом в «Л[ітературно]-н[ауковім] вістнику» подали ми серію її менших оповідань і тепер випускаємо осібною збіркою разом, з огляду на певне внутрішнє споріднення, котрим зв’язані вони.

Випадає сю збірку попередити кількома словами про авторку – все ще досить мало у нас знану. Але її біографія настільки проста, наскільки багата, незвикла і фантастична її творчість.

Письменниця родилася 1858 р., в глухій містині в Вермляндії й прожила там свою молодість, аж поки 1880 р. поїхала до Стокгольма, щоб вступити в учительську семінарію. По скінченні десять літ була учителькою в Ляндскроні. 1891 з’явився її перший твір, великий фантастичний роман «Сага про Йосту Берлінга», незвичайно оригінальна річ, сплетена з казок і переказів її рідного кутка, переплетених її дитячими спогадами. По контрасту з тодішнім реалістичним напрямом в літературі сей твір зробив незвичайне враження своїм оригінальним романтизмом.

Розбуджений сим першим виступом інтерес до молодої авторки був підтриманий потім збіркою новел її: «Невидимі зв’язки» (1894). Сей новий успіх осмілив скромну провінціальну учительку кинути своє шкільне ремесло і віддатися виключно літературній діяльності. 1894 р. вона кинула школу й пустилася в широкий світ подорожувати. Результатом сих вражень був чудовий роман: «Чуда Антихриста» (1897), потім «Єрусалим» (1901–1902) і кілька поменших творів. Поруч з тим, одначе, не переставали появлятися далі образки, оперті на переказах її вітчини: «Королеви Кунгахелі» (1899), «Билиця одного старопанського маєтку», «Скарб пана Арне» (1905) і нарешті остання велика мозаїка місцевих переказів і саг шведських «Чудесна мандрівка малого Нільса Гольгерсона з дикими гусьми».

Критики підчеркують одностайність літературної фізіономії авторки, яка в повній красі своїй проглянула вже в першім її творі і без великих змін і несподіванок в своїй творчій манері проявляла себе в пізніших, при всій різнородності в виборі тем, обстанови, часу і окруження. Можна се брати за комплімент, чи за докір творчості, але се безперечний факт, котрий дає змогу оцінити сильні й слабкі сторони письменниці на підставі певної частини її творів.

В сій збірці зібрані оповідання, зв’язані одним провідним мотивом – ідеєю жіночого героїзму. Се улюблена тема авторки, що любується в високих прикметах душі, які вміють виявити себе гідно в усяких обставинах і бідну жінку-зарібницю ставлять на високім п’єдесталі зарівно з королевами. Тим-то й позволили ми собі дати отсей загальний титул сій серії оповідань, назвавши сих героїнь королевами півночі без різниці, носили вони вінець чи ні.

Ми раді були б, щоб ся збірка знайшла собі дорогу також між старшу моло-діж. Твори Лягерлєф, перейняті вірою в безмежну силу людського духу і правдивим культом благородних прикмет людської душі, ніби сотворені на те, щоб порушувати й скріпляти найблагородніші струни в душі молодежі – найбільш приступної для таких благородних впливів. І, може, успіх сеї збірки відкрив би з часом дорогу між нашу публіку й іншим, більшим творам сеї ж письменниці.


Примітки

Передмова М.Грушевського до видання Сельма Лягерлєф. «Королеви півночі». Оповідання. В перекладах пп. Дніпрової Чайки, З.Левицької, Н.Романович. – К., 1911. – 195 с. опублікована на с. 3–4, подається за першодруком.

поява роману «Сага про Йосту Берлінга» – цей перший великий твір письменниці був виданий у 1891 р.

надання Нобелівської нагороди – Нобелівським лауреатом С.Лагерлєф стала 1909 р.

не її супротивникові Стріндбергові – згідно з правилами присудження Нобелівської премії, прізвища кандидатів, яких розглядає комітет, не розголошуються. Відповідно громадськість, очікуючи офіційного оприлюднення імені чергового лауреата, висловлює свою оцінку того чи іншого письменника. Очевидно, на той час у літературному світі слава й авторитет А.Стріндберга були такими значними, що багато хто вважав саме його реальним претендентом на Нобелівську премію з літератури. Тим часом, як свідчать розкриті тепер архіви комітету за перші 50 років його існування, імені Стріндберга не було серед номінантів [Марченко Т.В. Сто лет Нобелевской премии по литературе: слухи, факты, осмысление // Известия АН: Серия литературы и языка. – М., 2003. – Т. 62. – № 6. – С. 25-37].

свого часу «Л[ітературно]-н[ауковий] вістник» надрукував її «Чуда Антихриста» – названий роман у перекладі М.Лозинського друкувався у ЛНВ, 1904, т. 26 (с. 65-112, 169-216, 274-320), т. 27 (с. 60-104, 174-210). У 1903 р. той же журнал опублікував легенду «Скарбничка цісаревої» у перекладі І.Франка (т. 23, с. 64–72).

сим разом… подали ми серію її менших оповідань – до книжки увійшли оповідання авторських циклів «Королеви Кунгахелі» (6 творів), «Ельза-ліль (Скарб пана Арне)» (10 творів) та більша повість «Інгрід». Більшість цих творів публікувалися у 48–52 томах ЛНВ (1909–1910).

«Чудесна мандрівка малого Нільса Гольгерсона з дикими гусьми» – всесвітньовідома книга для дітей, видана у двох томах 1906–1907 pp.

дорогу між нашу публіку й іншим, більшим творам сеї ж письменниці – крім вищеназваних, твори С.Лягерлєф згодом публікувалися українською в журналах «Поступ» (1929, № 3, 4), «Нова хата» (1938, № 8), «Жіноча доля» (1938, № 6–7). Окремі видання – «Хустина Вероніки» (Львів, 1930), «Сага про Єсту Берлінга» (К., 1971), «Чудесна мандрівка Нільса Гольгерсона з дикими гусьми» (К., 1978).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 171 – 172.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2018 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 544

Модифіковано : 7.11.2015

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.