Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Літературні студії / 1899 р. / [Рец.] В.И.Срезневский. Из первых лет научно-литературной деятельности И.И.Срезневского

[Рец.] В.И.Срезневский. Из первых лет научно-литературной деятельности И.И.Срезневского

Михайло Грушевський

"Журнал Мин[истерства] нар[одного] просв[ещения]",
1898, I, с. 1 – 39.

Син звісного філолога Всеволод Срезневський на підставі друкованих і не друкованих матеріалів – кореспонденції та записок свого батька, актів Харківського університету і т. ін., подає відомості про літературні і наукові роботи свого батька перед його подорожжю по слов’янських землях 1839 р. Ужиті невидрукувані матеріали надають інтерес сій статті; для нас особливо інтересні відомості про ту харківську громадку з українськими національними і літературними інтересами, до котрої належав тоді й Срезневський та займав визначне місце як видавець «Запорозької старини».

Як можна було й сподіватись, кореспонденція Срезневського містить чимало інтересного для історії сих ранніх стадій в розвою українофільства; в статті В.Срезневського подано дещо інтересне з неї і можна тілько жалувати, що не зачерпнув він з неї більше. Інтересні, н[а]пр[иклад], відомості про одного з другорядних репрезентантів тодішнього українського руху Шпигоцького, сильного українофіла, з його мріями «про славу нашої України, рідної неньки нашої» і надіями, що козацтво, скінчивши свою політичну ролю, «закозакує на полях сладкого песнопения»; про відносини Срезневського до Метлинського, про Костомарова й його поворот до українофільства; в листі 1839 р. він каже про себе, що він в очах прирождених українців, як Метлинський, «бідний неофіт, перекрещенець, перевертень, і тим тільки й можна мені простити, що хоч, може, я не вмію гаразд зовсім переродиться, так кохання у мене щире і серце за Вкраїну б'ється більш, ніж у якого справного южнорусса» і т. ін. Сам Срезневський і в сей період життя був тільки україністом, не українофілом, уважає себе великоросом.

Взагалі, можна тільки пожадати, щоб кореспонденція Срезневського була видана, бодай щонайбільш інтересне, якнайскорше.

До статті додано передмову до «Запорозької старини», 1833 р.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1899. – Т. 27. – Кн. 1. – С. 33 – 34 (Бібліографія).

Автограф зберігається в: ЦДІАЛ України. – Ф. 401, оп. 1, спр. 45, арк. 121-122. Підпис: М.І.

Срезневський Всеволод Ізмайлович (1867-1936) – історик, літературознавець, палеограф.

…як видавець «Запорозької старини»«Запорожская старина» – історичний, літературно-фольклорний збірник, що видавався в 1833– 1838 pp. у Харкові за зразком альманаху.

Шпигоцький Опанас Григорович (1809–1889) – український поет та письменник, перекладач, фольклорист.

Метлинський Амвросій Лук’янович (1814–1870) – український поет і етнограф, фольклорист, перекладач, видавець.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 291.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2018 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 31

Модифіковано : 19.01.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.