Огляди журналів 1899 р., частина 2

Михайло Грушевський

«Византийский временник» (3 книжки) сього року визначився значним числом статей інтересних взагалі й для нас спеціально; з них про статтю проф[есора] Кулаковського «Християнство у аланів» була вже мова осібно («Записки», т. XXVIII), про відчит д[обродія] Істріна про хронографи та ширшу й дуже інтересну статтю д. Васильєва «Слов’яни в Греції» буде подано осібне справоздання; з інших занотуємо тут:

Проф[есор] Кулаковський в замітці «Іще до питання про Вічину» дає деякі доповнення до своїх виводів про місце Вічини, висловлених у попереднім річнику, та полемізує з Томашком. Він же у замітці «Чи Лев Мудрий чи Лев Таврійський був автором «Тактики»?» виступає против висловленого Цахарієм і повтореного Шенком і Крумбахером погляду, що автором «Тактики» був не Лев Мудрий, як приймалося досі звичайно, а Ісаврійський, і д[обродій] Кулаковський наводить із «Тактики» місця, що вказують на часи Льва Мудрого, та висловляє своє переконання, що Цахарія і Шенк пустили свою теорію, не заглянувши навіть у «Тактику».

Се було б дуже сумно, і проф[есору] Кулаковському треба було б застановитися ще над одною евентуальністю, яка б виникала з спостережень Цахарія: чи в «Тактиці» не маємо ми праці, написаної давніше і тільки переробленої за Льва Мудрого? Для нас се справа інтересна з огляду на згадку «Тактики» про північних скитів.

У своїй «Історії України-Руси» (с. 244 і 414) я підносив теж існування в «Тактиці» вказівок на IX в., але не міг припустити, що Цахарія і Шенк зовсім безпідставно виїхали з своєю теорією, хоч і уважав справу непевною. Було б інтересно, щоб ся справа була заналізована ближче. В кінці замітки д[обродій] Кулаковський уставляє ближче час видання «Тактики» й виводить для того р[оки] 890–[89]1.

Крім того, треба ще згадати дальші студії над рукописною традицією Логофета д[обродія] Шестакова і текстуальну студію Крашеніннікова над Прокопієм.

«Русский филологический вестник» (т. 39 і 40) в сім річнику подав такі ближче інтересні для нас статті:

Д[обродій] О.Смирнов у статті «До питання про педагогіку Московської Русі XVII ст.» (т. 39) обговорює віршовану «Книжицу вопросомъ и отвѣтомъ иже во юности сущимъ зѣло потребни суть» Семена Полоцького. Звісну без кінця і досі не зауважену в літературі Полоцького.

Д[обродій] Ветухов подав статтю про Потебню – його біографію, огляд діяльності і бібліографію.

Розвідка д[обродія] Філатова про народні говори Воронезької губ[ернії] закінчена друком (т. 39) і в додатку подані (т. 40) матеріали – пісні і кілька прозових оповідань – великоросійських, українських і мішаних (сі особливо інтересні).

Проф[есор] Будде з нагоди нового видання Лаврентіївського кодексу застановляється над поданим в нім фрагментом «Науки» Мономаха, доводить його самостійність від версії Лаврентіївського кодексу, уставляє правдиву лекцію деяких місць і толкування початку – інтересне, хоч, на мій погляд, таки натягнене.

Закінчена друком і стаття д[обродія] Азбукіна про літературну боротьбу репрезентантів християнства з останками поганства у руського народу XI–XV в.

Дальший інтерес для нас можуть мати «Начерки з історії давньої руської літератури житій святих» д[обродія] Кадлубовського (далі): в сім річнику автор обговорює життя Меркурія Смоленського і Никити, стовпника Переяславського; перше він уважає простою локалізацією грецького життя Меркурія Кесарійського. В другій підносить впливи грецького житія широко популярного великомученика Никити.

Д[обродій] Чудовський подав студію про слуцький діалект, а професор Карський – невелике доповнення до неї.

«Древности. Труды Археографической комиссии императорского Московского археологического общества», т. I, вип. 3, Москва, 1899, ст. 381-592+190+IV.

Сим випуском закінчується перший том сього нового видання. В розділі статей, окрім розвідки проф[есора] Голубовського про слово на несення мощей Бориса і Гліба, що вийшла осібно, тож буде осібно й обговорена, для нас мають деякий інтерес звістки про архіви Хрептовичів (тут надрукована клятва на Смотрицького) і Полоцької консисторії.

В розділі «Известий и заметок» подана дуже важна замітка проф[есора] Карського про «два найдавніші руські документи» Варшавського головного архіву: тут подає він поправніший текст звісного перемирного трактату Ольгерда з братами з Польщею і видає зовсім нове і незвичайно інтересне справоздання перемиського судді Костька «королеві Владиславу» (правдоподібно – Ягайлу) про збирання вівсяної дані (avenae contributio, як її називають латинські документи) і видані з неї на різні потреби гроші; маємо тут кілька дорогоцінних вказівок для внутрішніх відносин землі.

«Бібліографічні новинки» не позбулися ще припадковості, мусили б бути повніші і докладніші (bibliographie raisonnee); припадковий характер має й «Бібліографія».

В додатках надрукована велика і дуже цінна стаття М.Плохинського про «Архіви Чернігівської губернії»; він описує тут двадцять архівів і переважно не задоволяється простою інвентаризацією їх, а дає й витяги цікавішого матеріалу, друкує в цілості інтересніші документи, так що його стаття містить масу цікавого матеріалу, переважно для історії побуту, культури й економічного життя, особливо з XIII в.

Взагалі перший том нового видання випав дуже живо й інтересно, так що можна тільки бажати, аби редакції удалося держати його й далі на такім рівні.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1900. – Т. 33. – Кн. 1. – С. 39, 43 – 44, 41 – 42 (Наукова хроніка).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 301 – 304.