Огляди журналів 1896 р., частина 5

Михайло Грушевський

«Варшавские университетские известия», як і торік, подали кілька статей, що мають посередньо чи безпосередньо інтерес і для нас. Так, в кн. І знаходимо докінчення статті проф. Леонтовича про національне питання в Давній Русі, обговореної вже деінде (див. «Записки», т. XI), а в кн. V його ж розвідку «Панський двір в державі Литовсько-Руській» (див. «Записки», т. XIV). Д[обродій] Михайлов подав дві розвідки про «Толковану Палею» (кн. VII і IX); перша була вже обговорена у нас («Записки», т. XI), друга – «До питання про текст книги Битія пророка Мойсея в «Толкованій Палеї» закінчилась вже в р[оці] 1896 і теж буде обговорена осібно.

В короткім справозданні проф. Карського (кн. VII) з його студій коло збирання матеріалу для статті про «Західноруські переклади Псалтиря в XV – XVII в.» подається замітка про один рукопис Рум’янцевського музею (д. Карський заперечує існування в ньому українізмів, констатован Востоковим); окрім того, в сім же справозданні д. Карський дає уваги про деякі рукописи з білоруським або українським характером мови; з-поміж друкованого матеріалу, студійованого ним при тім, згадує він білоруську народну «Енеїду» Маньковського; можна занотувати ще замітку про видання Супрасльської рукописі Міклошича.

Наостанку – в кн. VI уміщені короткі рецензії професорів на праці студентів, писані на предложені факультетами теми; тут дві цікаві для нас, одна – огляд давніх руських і московських подорожей до святих місць, друга – про відносини Русі й Литви до поч[атку] XIV в.

«Чтения в Имп[ераторском] обществе истории и древностей российских» (московські)

У відділі матеріалів, окрім «Літописця руського» (т. III) і промов Іоаникія Галятовського (т. IV), обговорених в бібліографічнім відділі, подали ще дві цікаві статті – се «Климент – еп[ископ] словенский» в т. І і «Пчела» з 44 глав в т. II. Під першим титулом видавець, д. П[етро] Лавров передруковує чотири поучения Климента і в передмові оповідає про задумане Ундольським і навіть розпочате [Видрукуваним тоді аркушем розпочинається теперішнє видання текстів.], але потім перерване видання текстів Климента, а також дає дві статті – про літературну діяльність Климента і про його поучения спеціально.

Щодо «Пчелы», то видрукувана д. Семеновим редакція належить до пізніших: вона відома в рукописах XVII в. московських бібліотек і представляє з себе головно скорочений витяг з давньої руської «Пчелы» (видавець на 44 глави сієї нової «Пчелы» рахує 42 взятих з давньої редакції, представленої пергаментною «Пчелой» Петербурзької публічної бібліотеки), так що самостійного значення ся редакція майже не має.

У відділі розправ надруковано першу часть огляду актів Сибірського «приказу» Оглобліна (кн. III, обговорену вже в відділі бібліографічнім); можна ще згадати за працю Шумакова «Губні і земські грамоти Московської держави» (кн. III); матеріал цікавий своїми аналогіями і захованими ознаками давнього руського устрою.

В розділі Miscellanea можна занотувати документ про потомків Курб-ського (кн. III), закликаних на московську службу під час московської окупації Білої Русі (1656) і два писання Гавр[иїла] Домецького (кн. IV) – одного з українських вихідців до Московщини за часи Петра. Тут же протоколи засідань товариства з р[оку] 1894 з короткими змістами рефератів; між ними згадаємо: реф[ерат] д. Уляницького і замітки д. Любавського з поводу його – про «верховських князів»; вивід д. Барсова назв Києва з фінської «Кива» (скала) і Σαμβατας з фінськ[ої] сам + вада (темна = глибока ріка) або з слов’ян[ської] сам + вад (водитися – збиратися) = збірне місце; виводи сі викликали ряд закидів у присутніх; проф. Соколов предложив опис збірника з бібліотеки д. Барсова, зложеного з двох цікавих рукописів: збірника есхатологічних писань, писаного в кінці XVII в. в Московщині, і катехизму українського, уложеного, на думку референта, в XVI в. і досі незвісного.

При протоколах подано in extenso цікавий реферат д. Ейнгорна, де він знайомить з найденим ним дуже важним матеріалом для внутрішньої історії Гетьманщини XVII в. – описами полків українських 1666 p., уложеними московськими урядниками для запровадження податків до царського скарбу; уривок сих описів (майже весь полк Переяславський і частина Ніжинського) знайшов Костомаров і видрукував з нього витяг в «Руїні»; тепер д. Ейнгорн знайшов описи полків: Стародубського, Київського, Лубенського, Миргородського, Прилуцького і частин – Ніжинського, Чернігівського й Полтавського, так що настає вже небагато, може, коло четвертої частини всього опису. Опис містить поіменні реєстри людності з означеннями їх занять того податку, який вони мають платити. Можна пожадати, щоб цей цікавий матеріал був виданий якнайскорше.

«Известия Общества археологии, истории и этнографии», (казанські); (т. XII, вип. 4 – 6; т. XIII, вип. 1 – 3) – містили, розуміється, матеріали і розправи, що лише посередньо для нас можуть бути інтересними; і більш інтересу представляє стаття Саблукова «Огляд внутрішнього стану Кипчацького царства» (т. XIII, вип. 3), але вона була обговорена осібно. Певний інтерес мають статті, присвячені археологи Східної Росії, Сибіру (Смирнова – XII, 4; Кочнєва – XII, 5; Ізноскова – XII, 6; XIII, 1; XIII, 3 і Пономарьова – XIII, 3). Д[обродій] Потанін надрукував (XIII, 2) замітку з поводу статті Сумцова про Марка Багатого, де вказує аналогії в тюркській літературі і приходить до виводу, що на Сході існувала теж подібна легенда. Д[обродій] Катанов надрукував східні казки про трьох братів-царевичів (XII, 5).

«Русский филологический вестник» (три книжки) містить в собі закінчення просторої праці проф. Халанського про цикл королевича Марка в зв’язку з руським билинним епосом (кн. 1 і 3), якої тут не будемо обговорювати. Так само поминаємо розвідку д. Коробки про український звук дж (кн. 3), обговорену вже («Записки», кн. XIII), і проф. Карського про письмо і язик «Мстиславового Євангелія» (кн. 4), що вийшла осібною брошурою й буде обговорена в відділі бібліографічнім. Закінчилась друком занотована торік стаття д. Тимошенка – «Візантійські прислів’я й слов’янські паралелі до них» (кн. 1 і 3), де автор подає паралелі до збірників Крумбахера і Курца, між ними й українські.

Д[обродій] Погодін далі подавав поодинокі замітки з порівняної філології («Кілька етимологій» – кн. 1). Нотуємо ще маленьку замітку проф. Карського про переміну ау (ал-ял і ав-яв) на оу і еу в одній місцевій говірці білоруській (Мінської губ[ернії]). Загальний інтерес має стаття проф. Богородицького «Про головні чинники морфологічного розвою мов» (кн. 1).

«Филологические записки» за сей рік (5 книжок) представляють одну лише цікаву для нас статтю – «Руський билинний епос в новім світлі» (VI) д. Стефановського; автор тут, одначе, лише зводить замітки до руських билин з праці проф. Халанського про цикл королевича Марка.

Певну цікавість можуть мати теж замітки д. Нікольського до нововиданого словаря російської мови Петербурзької академії.

«Византийский временник», 1896 p. Вийшов і сього року трьома книжками. В першій (вип. 1 і 2) знаходимо передовсім розвідку проф. Васильєвського, присвячену «Хроніці» Логофета, що служить одним з джерел до давньої руської історії («Хроніка Логофета по-слов’янськи і грецьки», с. 72 – 157). Досі зістається невідомим ані текст її в чистій формі, ані відносини до подібних до неї компіляцій – продовження Амартола, Льва Граматика, Феодосія Мелетинського.

Д[обродій] Васильєвський видить в одному рукописі Петербурзької публічної бібліотеки, писаному в XVII в. в Сучаві, слов’янський переклад «Хроніки» Логофета (= «Магістра» – «Метафраста») в цілості (до р[оку] 948), зроблений з оригіналу, поправнішого від пізнішого грецького тексту в «Венеційськім кодексі». Порівняння зі згаданими аналогічними компіляціями приводить автора до виводу, що «Хроніки» Льва і Феодосія представляють з себе лише переробки «Хроніки» Логофета, і продовження, і розширення Амартола [вва]жали своїм джерелом сю хроніку.

У тій же книжці знаходимо текст грецький і слов’янський en regard одного з джерел руського канонічного права – відповідей Нікіти, митроп[олита] Іраклійського і дві етнографічні розвідки – д[обродіїв] Латишева і Кулаковського, присвячені написам з Чорноморського берега. В кн. IV уміщена цікава розвідка д. Димитріу «До питання про умови Русі з греками», де він виводи, здобуті Нейманом про дипломатичну практику в відносинах Візантії до Венеції, прикладає для пояснення умов русько-візантійських; сю статтю сподіваємось обговорити ширше на іншому місці.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. XIV. – Кн. 6. – С. 5, 14 – 15; 17 – 18; 23 – 24 (Наукова хроніка).

«Известия Общества археологии, истории и этнографии при Императорском Казанском университете» – виходять з 1879 р. До 1892 р. вийшло десять томів, присвячених археологічному, історичному та етнографічному вивченню Східної Росії. З 1892 р. виходять по 6 випусків щорічно.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 282 – 283.