[Рец.] Vĕstnik slovanských starožitnosti

Михайло Грушевський

Indicateur des travaux relatifs à l'antiquité slave. Vidava Dr. L. Niederle, Прага, вип. III, 1899, с. 84+42; вип. IV, 1900, с. 96

Судячи по виказаним на окладинці IV вип[уску] інституціям, які підпомагають се видавництво, з матеріального боку воно стало на ноги: його субвенціонують академії наук Петербурзька й Празька й австрійське міністерство освіти. З внутрішнього боку піднесемо той поступ, що редакція стала на становищі рівноправності, і між іншими слов’янськими мовами дала місце нарешті й українсько-руській (рецензія д[окто]ра Кордуби на мою «Історію України-Руси», т. І, в III вип[уску], два мої автореферати – про антів і хорватів – з «Записок», т. XXXII).

Щодо змісту, то насамперед зазначимо, що редакція, як-то ми й предвиділи, під натиском самої речі, мусила відступити від хронологічного порядку, і в остатнім випуску обговорює всуміш видання з р[оків] 1899–1900, і деякі давніші (навіть досить передавнені, як І вип[уск]. «Книги для чтения по истории среди [их] веков»). Добру волю редакції до дальшого поліпшення треба певно признати, але також і те – що ще до відповідного упорядкування сеї часописі, при її широкій програмі, лишається багато роботи.

Поділ на відділи невповні систематичний. Єсть значні прогалини в літературі, як з другого боку все ще стрічаються речі, що до сеї часописі зовсім не належать, – як, н[а]пр[иклад], книжка Кочнєва про якутів (III, ст. 41). Багато нумерів все ще зістається при самих титулах; багато відзивів, без перевірки, береться з других рук, і то часом про видання досить важні; брак компетентних рецензентів в деяких галузях дає себе ще сильно відчувати (н[а]пр[иклад], в III вип[уску] «История права русского народа» Загоскіна проголошується «монументальним твором»!); взагалі організація роботи все ще слаба дуже.

Все се, повторяю, не дивує при такій програмі, яку собі зачеркнув ш[ановний] редактор; при пильній праці видавництво наладилося б. Але ш[ановний] редактор, замість поглибити й поліпшити видання в теперішніх границях, розширяє його: надалі часопись має стати переглядом літератури до слов’янської археології, історії, філології й етнографії, і з такою розширеною програмою будуть виходити дальші випуски (ще з тим розширеним змістом ми не бачили їх).

Бажаємо успіху сьому плану, але ненароком підноситься гадка – чи не засміло, не опанувавши вповні вужчої програми, так значно її розширяти? Зрештою, як-то кажуть, праця поконує все!

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1901. – Т. 42. – Кн. 4. – С. 1 – 2 (Бібліографія).

Автограф зберігається в: ЦДІАЛ України. – Ф. 401, oп. 1, спр. 46, арк. 162-163. Підпис: М.Г.

…книжка Кочнева про якутів (III, с. 41) – йдеться про книгу: Кочнев Д.А. Очерки юридического быта якутов. – Казань: Типогр. императорского Казан, ун-та, 1899.

Кочнєв Даміан Афанасійович (1870–?) – присяжний повірений. Уродженець Вілюйського округу. Закінчив Якутську духовну семінарію, юридичний факультет Казанського університету. Депутат II Державної думи від Забайкальської області. У студентські роки займався дослідженням юридичного побуту якутів. Автор публікацій: «О погребальных обрядах якутов Вилюйского округа Якутской области» (1898), «Очерки юридического быта якутов» (1899), «О скопцах Вилюйского округа Якутской области» (1901).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 96.