[Рец.] А.О.Кашпар. Раскопки курганов в окрестностях Симферополя

Михайло Грушевський

произведенные проф. Н.И.Веселовским в 1895 году

(«Известия Таврической ученой архивной комиссии», № 24, 1896, с. 138 – 150 + таблиця)

Інтерес сих розкопок полягає головно на находках в т. зв. кількаповерхових могилах. На споді, в ґрунті в них показувались могили з т. зв. фарбованими кістьми. Сей похоронний обряд, що характеризувався, як догадуються, обмазуванням трупа грубою верствою червоної мінеральної фарби, широко розповсюджений на нашій території (і не лише на нашій, бо напр., констатований в Італії) і належить до періоду неолітичного.

Находки кримські виказують сей обряд на переході від неолітичної культури до металічної: в одній находці на черепі була пара срібних кульчиків (сережок), в іншій мідна стріла, наручники з мідного дроту і меч (з чого?), в третій мідний спис і заразом дві крем’яні шкрябалки. З сього виходило б, що тут, на Чорноморськім побережжі, ся культура стрілась з розвиненою вже металічною культурою – правдоподібно заморською, привозною, і підпала її впливові.

На останнім з’їзді археологічнім в Ризі проф. Кулаковський, теж на основі подібних кількаповерхових могил, проектував назвати сей тип кімерійським, як ще давніше називав їх проф. Самоквасов. Назва була б добра, коли б назва кімерійців для чорноморської людності в давнину не мала, як можна судити, наскрізь умовного, конвенціонального характеру і якби ми щось знали за ту кімерійську культуру.

В кількаповерхових могилах над сими фарбованими гробами лежать гроби двох типів: одні, звичайно пограбовані і зруйновані вже, належали до культури металічної, характеризованої присутністю золота в значнім числі, і се було, очевидно, причиною їх зруйнування чи обкрадання – се могили т. зв. скіфського типу. Другий тип – се могили вояків з залізною зброєю і конем, очевидно, се могили ще пізніші.

Обопільні відносини сих типів можна, отже, уставити з значною правдоподібністю. Інші похоронні типи, що стрілися тут же – не так ясні. Взагалі справоздання се не досить докладне, дещо недоговорює, і можна пожадати публікації автентичних дневників і находок, що могли б нам вияснити з цілою виразністю надзвичайно цікаве і важне питання: як наступали по собі тих кілька типів похоронних?

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1897. – Т. XVIII. – Кн. 4. – С. 1 – 2 (Бібліографія). Автограф зберігається в ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 237. – Арк. 13-16. Підпис: М.Г.

Кашпар Алоїзій Осипович – бібліотекар (1887 – 1898) бібліотеки Таврійської вченої архівної комісії.

Веселовський Микола Іванович (1848 – 1918) – російський археолог та сходознавець. Професор Петербурзького університету (1890).

Основні праці: «История Императорского археологического общества за 50 лет» (1900), «Курганы Кубанской области в период римского владычества», «О местоположении Гюлистана при-Саранского» (1907), «Танаис Младший» (1909), «Статуэтки домикенской культуры в курганах Южной России и на Кавказе».

Кулаковський Юліан Андрійович (1855 – 1919) – російський філолог та археолог. Доцент Київського університету (1881).

Основні праці: «Полития афинян» (1881), «Светоний и его биография Цезарей» (1881), «Правители римских провинций» (1882), «Древнейший период Римской империи» (1884).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 18.