Печатка з Ступниці під Самбором

Михайло Грушевський

Кілька років тому – 1895 р. знайдена в Ступниці коло Самбора (коло милі від міста) дуже інтересна й досить загадкова олов’яна печатка (молівдовул), діаметра 2,8 до 3 см, грубості 2 – 3 мм, тепер переховується вона в музеї львівської Ставропігії.

Як видко з долученого рисунка (з діаметром побільшеним удвоє), вона має з одного боку фігуру в візантійських ігнмператорських інсігніях, в короні з хрестиком і перловими привісками, з скіпетром в одній руці, з мечем у другій; ліва сторона фігури потерпіла від малої розколини і якогось удару; ще більше потерпіла напись, невиразна, а до того іще знищена часом. З правого боку фігури, коло скіпетра є сліди двох букв, з котрих верхню можна б уважати за И, нижня знищена до непізнання, з лівого можна б припустити таке:

одначе верхнє О скорше має вигляд монограми, напр., О з малим α всередині [Написі сеї не могла відцифрувати й віденська центральна комісія, котрій посилано печатку, а добродію Шлюмберже, на жаль, не міг я, не бувши власником печатки, послати оригіналу.].

Друга сторона заховалася зовсім добре і читається без всякої трудності: себто: Кύρε βοήθει τω σω δούλω Κωνσταντήνω.

На перший погляд – найбільше просте й легке пояснення, що само йде в голову, – що маємо перед собою печатку візантійського імператора Константина. Така гадка насунулася мені, коли глянув я на сю печатку, таку ж гадку висловила віденська центральна комісія старинностей, такий же погляд дав і в[исоко]п[оважаний] Гюстав Шлюмберже, до котрого я звернувся з своїми гадками у сій справі. Корифей візантійської сфрагістики звернув мою увагу на те також, що форма імператорської корони – сі перлові привіски вказували б на XI вік, що, зрештою, і сам по собі a priori представлявся одиноко можливим. З трьох імператорів Константанів XI в. печатки Константина Мономаха і Константина Дуки мають інші типи, отже, полишалося б признати сю печатку печаткою візантійського імператора Константина VIII (1025 – 1028).

Візантійська цісарська печатка XI в. – се була б на нашій території новина дуже цікава, але, власне, се й насуває різні непевності й сумніви. Що мала робити цісарська грамота з 20-х pp. XI в. під Самбором? Саме се місто незвісне в сих віках, а й іншого в сусідстві його ніякого не знаємо. Окрім того, сі двадцяті роки – найтемніший час в історії Галичини, коли про неї нічого не знаємо. Припускається досить правдоподібно, що Галичину треба розуміти в тих Червенських городах, котрі забрав Болеслав в 1018 p., а привернув назад до Києва Ярослав 1031 р. [Про се див. мою «Історію України-Руси», ІІ, с. 9 і 15, там же про русько-візантійські відносини, с. 24 – 26.], але безпосередніх вказівок на се нема, як і взагалі ніяких звісток про Галичину не маємо. Далі, чи мав час Константин VIII, сей нездарний і взагалі пасивний володар, під час свого короткого панування запускатися в якісь локальні галицькі відносини…? Чи припустити, що печатка попала сюди припадково, що вона призначалася якомусь іншому більшому володарю?

Супроти всяких таких непевностей насувається гадка, чи не маємо ми тут якусь інакшу, не цісарську печатку? Прецінь напись коло портрета можна б читати і OA KONSTH | NO та уважати образком святого Константина Великого, патрона незвісного власника печатки (печатки з його образком звісні – див. Schlumberger, Sigillographie byzantine, p. 17, а й таке читання написі справа наліво хоч рідко, але стрічається на написях). Тоді б ми могли сю печатку прийняти за печатку руського митрополита або й місцевого єпископа галицького чи перемиського, з XI – XIII в., і се було б зовсім натурально, бо таких грецьких печаток руських єпископів маємо подостатку.

Одначе такому толкуванню на перешкоді стає одна трудність – брак німба коло образка, що дуже рідко стрічається. Зі сторони археологічної, себто сфрагістичних прикмет, печатку сю правдоподібніше треба уважати цісарською [В останнім листі до мене, на гадку про апріорну правдоподібність якоїсь єпископської печатки, д. Шлюмберже пише: «L’ absence de nimbe me parait indiquer qu’il ne s’agit point de Saint Constantin. Je crois beaucoup plus á un sceau impérial, cependant l’ absence de tout titre est inquiétante» [Відсутність німбу, мені здається, не вказує на Св. Константина. Я схильний вірити, що це королівська печатка, але відсутність будь-якого напису викликає сумнів щодо цього].], тільки щодо обставин – як ся печатка могла сюди потрапити, прийшлося б поставити великий знак запитання або запуститися в різні гіпотези, в тім роді, що, мовляв, цісарське візантійське правительство шукало якоїсь опори на Підкарпатті для угорської політики, як то було століття пізніше, або що-небудь подібне, не неможливе, але й не дуже правдоподібне.

Примітки

Публікується за виданням: Грушевський М. Печатка з Ступниці під Самбором // ЗНТШ. – Львів, 1899. – Т. 31-32. – С. 1 – 4. Передрук зі збереженням первісної пагінації: Розвідки і матеріали до історії України-Руси. – Львів, 1902. – Т. 4. Коротку анотацію цієї статті німецькою мовою див.: HruševśkyjM. Die Bleisiegcl aus Stupnyća bei Sambor in Galizien // ЗНТШ. – Львів, 1899. – Т. ХХХІ-ХХХІІ. – С. 13.

Автограф зберігається у: ЦДІАУЛ. – Ф. 401, оп. 1, спр. 42, арк. 103 – 106.

Автор при атрибутації булли розглядав два варіанти – візантійського імператора Костянтина VIII (1025 – 1028), або навіть Костянтина Великого, патрона невідомого її власника. Але не схилився до жодної з версій. Остання, вже сучасна, гіпотеза – вона, можливо, належала князю Ігорю Ярославичу, який правив на Волині в 1054 – 1057 pp., а в Смоленську – у 1057 – 1060 pp. (Янин В.Л. Актовые печати Древней Руси X – XV вв. – М., 1970. – Т. I. – С. 172).

Олександр Моця

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 370 – 374.