Нові розправи про внутрішній устрій
В[еликого] кн[язівства] Литовського

Михайло Грушевський

М. Владимирский-Буданов. Поместья Литовско-Русского государства. К., 1889-1893, с. 52.

М. Владимирский-Буданов Формы крестьянского землевладения в Литве. К., 1892, с. 30.

М. Владимирский-Буданов Крестьянское землевладение в Зап[адной] России до пол[овины] XVI в. К., 1893, с. 83.

М.Любавский. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания Первого литовского статута. Исторические очерки. Москва, 1893, с. VIII + 884 + С + VI + карта.

М.Любавский К вопросу об удельных князьях и местном управлении в Литовско-Русском государстве. СПб., 1894, с. 46.

Ф.И.Леонтович. Очерки истории литовско-русского права. Образование территории Литовского государства (на другій окладці – выпуск первый). СПб., 1894, с. XI + 393.

Ф.И.Леонтович Сословный тип территориально-административного состава Литовского государства и его причины («Журнал Мин[истерства] нар[одного] просв[ещения]», 1895, VI і VII, с. 366-403 і 1-20).

J. Wolff. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Варшава, 1895, 4°, с. XXV + 698.

Примітки

Друкується за першим виданням: ЗНТШ. – Львів, 1896. – Т. IX. – С. 1 – 32; передрук: Розвідки й матеріали до історії України-Русі. – Львів, 1897. – Т.ІІ.

З рецензованих праць М.Грушевський найбільш критично оцінив дослідження Ф.Леонтовича «Очерки истории литовско-русского права. Образование территории Литовского государства». Визнаючи слушними зауваження рецензента, слід відзначити, що на його оцінку, ймовірно, вплинули протиріччя у підходах до дослідження ранньої історії Великого князівства Литовського Ф.Леонтовича і прибічників «документального» напряму, до яких відносив себе і М.Грушевський. Вчений не міг не відреагувати на критичні закиди Ф.Леонтовича щодо праці М.Любавського «Областное деление…» Ф.Леонтович відніс М.Любавського до дослідників останньої формації, які поставили перед собою основним завданням – «архівні відкриття».

Відзначаючи важливість книг Литовської метрики, на даних якої значною мірою побудував своє дослідження М.Любавський, Ф.Леонтович підкреслив, що їх значення стане напевно відомим, коли М.Любавський ознайомить громадськість з цими документами. Оскільки вони ще не були опубліковані, то виникала небезпека односторонності висновків автора «Областного деления…» чи «побудови історичних міражів». Немала вина в цьому, відзначив Ф.Леонтович, – на боці вчених київської школи, маючи на увазі учнів В.Б.Антоновича [Леонтович Ф. Очерки… – С. 219]. Зрозуміло, що після такого зауваження Ф.Леонтовича рецензійна оцінка М.Грушевського мала б бути особливо суворою і прискіпливою. Зрештою, вона такою й вийшла.

Працю Юзефа Вольфа «Kniaziowe litewsko-ruscy…» М.Грушевський оцінив загалом позитивно. Щоправда, закинув автору зауваження щодо викладу матеріалу та обсягу книги. Слід зазначити, що праця Ю.Вольфа зберігає свою актуальність і по нині, є підручною книгою дослідників історії князівських родин та управлінських структур Великого князівства Литовського.

П. Кулаковський

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 365 – 394.