Запись руська 1473 р.
Михайло Грушевський
Документи галицькі з в[іків] XIV – XV, писані руською мовою, досі відомі в такім малім числі, що й порахувати; тому кожна находка заслугує уваги. Отже, уважаю вартим подати до відомості загальної запись з р. 1473 на дворище при р. Сукелі, коло с. Задеревич, що надав дідич задеревицький Данило Дамбогович (може й, Далибогович?) якомусь Шандрові з обов’язком служби військової; свідками виступають сусідні шляхтичі, пани – Татомир з Балич [Thatumirovicz Georgius de Balicze виступає в актах галицьких під р. 1453 – «Akta gr[odzkie] і ziem[skie] z czasów Rzeczypospolitej Olskiej [z archiwum t. zw. bernardyńskiego we Lwowie» / Wyd. K.Liske, A.Prohaska, W.Hejnosz].[T.] XII. [Lwow, 1887]. Nr. 256.], Івашко з Голешева, Марко з Ляховець і ватаман ляховецький Самодержа; всі згадані села існують і досі під тими своїми назвищами, між Болеховом і Жидачевом; Задеревич лежить на правім боці Сукелі, Шандрове дворище мало бути по лівій, в сторону Стрия. Цікаве в сім наданні особливе – обов’язок військової служби – трьома стрільцями.
Документ сей, privilegium antiquissimum, cum sigillo pensili, ruthenico idiomate in pargameno scriptum, облятував 1742 p. в гроді Галицькім Антоній Сокольницький, стольник овруцький, bonorum villarum Połaicze, Niemiatycze, Łokutki, Gzerniawicze et Kijowka ac aliorum, ad id pertinentium, haeres, і переховався він в книгах гродських галицьких, в архіві крайовім Львівськім (Бернардинськім) С. Hal. Nr. 247, f. 927. За текстом руським іде тут копія, переписана латиницею. Подаю копію руську без найменших перемін (тільки значок v замінюю апострофом ’).
Бжїе имя й станеся. А се я панъ данило, дамкоговичъ, Задеревецки, Вѣдомо чинимо симъ нашимъ листомъ, кождому добромы, кто коли оузритъ нан или оуслишитъ Єго чтучи, Аже я дорадився и своими приятелми, и своими дѣтми. Дали Єсмъ на има Шандроки и братии его радевитеи [В латин[ськіи] транскрипції: rodowytey]), дворищ ов ту сторону рѣки Сукиля, от стрия, кде доброславецъ сидѣлъ, тоє Єсмъ Єму далъ, со оусѣмъ правомъ, и со оусѣми оужитъки, a онъ мнѣ мѣетъ и с того служити вѣрою и правдою, намъ и дѣтємъ нашимъ, трими стрѣлъци, а при томъ були свѣдоци, Панъ Татомиръ Балиц’ки панъ ивашко Голешевски, Панъ Марко, Лаховицъки, Самодержа, Ватаманъ Лахоницки, а писан листъ, мця їюня, оу шести день, на стго дорофѣя, подъ лѣти Бжїа Нарожѣнїя, Тисаша, штириста, Сѣмдесятъ Третого, Лѣта.
Документ, отже, переховався в так пізній, копії; в оборону його можу тільки те сказати, що не так вона зладжена, щоб могла які претензії на маєтності поперти: надані ґрунти не описані докладно, права нового властителя не досить ясно представлені, та й обов’язок служби, мабуть, не корисно було претендентові тут вставляти.
Примітки
Друкується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1895. – Т. V. – С. 2 – 3.
Публікація документа обумовлювалася значною мірою руською мовою написання, що для Галичини XIV – XV ст., як зазначає сам автор, є рідкістю. Попри існування документа у пізнішій копії, М.Грушевський схильний був вважати його автентичним, свідченням чого, на його думку, були згадки про осіб, які дійсно жили в той час (див. Татомир з Балич).
… особливе – обов’язок військової служби – трьома стрільцями… – йдеться про ленні обов’язки, що накладалися на окремі категорії населення чи цілі села на Галицькій Русі [див.: Prochaska A. Lenna і manstwa na Rusi і Podolu. – Krakow, 1902; Kus J. Manowie jaroslawscy. Z zagadnien stosunkow nа Rusi Czerwonej (XIV – XVI w.) // Przemyskie Zapiski Historyczne. – 1985. – T. 5. – S. 19-35].
…облятував… в гроді Галицькім… – йдеться про дослівний впис згаданого привілею до галицьких гродських книг. Облята була засвідченою копією документа, що могла використовуватися сторонами під час судових суперечок.
…архіві крайовім Львівськім (Бернардинськім)… – архів, створений 1784 р. Початково називався Цісарсько-королівська установа давніх галицьких гродських і земських актів та корроборації документів. Розміщувався у бібліотечній галереї Бернардинського монастиря, звідки з’явилася його поточна назва «Бернардинський». 1877 р. архів у зв’язку з переходом у відання Крайовому комітету отримав назву Крайовий архів гродських і земських актів у Львові. З 1919 р. називався Земським архівом. У 1933 р. він був зарахований до складу Державного архіву у Львові [Нариси історії архівної справи в Україні / За ред. І.Матяш та К.Климової. – К., 2002. – С. 174-176].
П. Кулаковський
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 66 – 67.