Передмова до тому 1-го
«Жерел до історії України-Руси»

Михайло Грушевський

Відколи наслідком того повороту, що відбувся в історичних науках взагалі, головна вага перейшла з студіювання самих зверхніх фактів політичного життя в історії, взірцевих утворів – в літературі на широкі висліди коло розвою культурно-громадського життя та його обставин потреба [в] розширенні археографічних засобів дуже відчувалася в українсько-руській науці. Діяльності давніших і новозаснованих російських і польських археографічних інституцій та видавництв на те не вистачало; не вважаючи на всі їх заслуги коло громадської й культурної історії України-Русі, маси матеріалів лежать невикористаними, а разом з тим зістаються без справедливого вияснення й освітлення часом навіть більші частини тієї історії.

Спеціально Галичина, одна з найбільш історичних частин українсько-руської території, хоч ще устами Собору учених руських 1848 p. заявила потребу заснування руської археографічної комісії, не здобулася на сю інституцію, хоч потреба та, не вважаючи на важні пізніші публікації польські й руські, особливо монументальне видання «Akta grodzkie і ziemskie», не зменшилася, а ще – відповідно зросту українсько-руської науки – збільшилася.

Уважаючи на се все, Наукове товариство імені Шевченка, не оглядаючись на невеликі ще свої засоби матеріальні, восени 1894 р. прийняло проект вида[ння] археографічних матеріалів, де було предложено видання джерел до історії Русі в широкому розумінні слова «історія»: пам’яток літописних, правних, історично-літературних, історично-статистичних і історично-етнографічних, до історії церкви, освіти, матеріальної культури etc., з усієї території й для цілої минувшини українсько-руського народу, а то не видані ще матеріали й систематично зведені збірники актів і пам’яток літературних, хоч виданих, але мало приступних, розкиданих по рідких виданнях і т. ін.

Публікації сі будуть виходити в двох серіях – «Жерела до історії України-Руси» – для матеріалу актового переважно і «Пам’ятки українсько-руської мови і літератури» – для письменства укр[аїнсько]-руського. Кождий том має становити осібну цілість, складаючись з матеріалів і вступної розправи. Межи матеріалами, що могли б увійти в се вида[ння], вказано було в згаданім проекті на колекцію люстрацій і інвентарів руських земель Корони Польської XVI в., акти земель Подільської й Белзької, акти до історії Львова, до історії Волині й України Наддніпрянської, акти часів козацьких, далі на потребу збірника пам’яток давнього письменства, передрукування утворів XVI – XVIII в., тепер так рідких, і т. ін. Повести сю справу має осібна комісія археографічна, вибрана історичною й філологічною секціями Наукового товариства імені Шевченка, а інтенсивність діяльності її буде стояти в залежності від побільшення засобів Товариства в будучині; будемо сподіватися, що висловлене в згаданім проекті жадання – видавати регулярно два томи на рік – прийде якнайскорше до здійснення.

Том, яким розпочинається се вида[ння], належить до першої з вичислених серій і входить в колекцію описей (люстрацій та інвентарів) руських земель XVI в., що має зайняти ще значне число томів. Предложений тепер том містить в собі частину описей з першої люстрації, урядженої на основі ухвали сеймової з р. 1562 – 1563, підтвердженої на соймі 1563 – 1564 р., коли вислано було комісії «до всіх дібр наших (королівських), як тих, що ми (король) маємо в своїм володінні й розпорядженні, так і тих, про які тепер ми видали наші декрети, аби зревізувати (inwentować) й зложити інвентарі доходів, виключивши лише ті (маєтності), на яких є старі суми (записані до р. 1504), признані за справедливі при розсліді» (Volum[ina] leg[um], II, вид. 1859, [Peterburg], с. 25). Комісія, виряджена до земель руських, складалася з старости рогозинського Криштофа Соколовського – депутата від короля, каштеляна іновлоцлавського Адама Джевіцького – від сенату і старости хенцінського Станіслава Дембінського – від послів (ibid[em], пор[івняй] текст «Жерел», с. 149).

Ухвалена р. 1564 тяглася люстрація ся ще р. 1565 – 1566, як видно з тексту; тим поясняється означення її ріжними роками. Акти сієї люстрації, хоч, як видко з самої ухвали соймової, не обіймала вона всіх королівщин, є найважнішою пам’яткою серед того роду матеріалу, бо обіймають все-таки дуже велике число місцевостей, а заразом, в порівнянні з іншими описями, визначаються значною докладністю і ріжнорідністю свого матеріалу; для того й розпочинаємо сю колекцію з неї. Головною підставою для видання її було справоздання з сієї люстрації, зложене К.Соколовським і переховане в оригіналі в тій частині Коронної метрики, що прилучена до метрики Литовської (в Архіві Міністерства справедливості в Москві).

Справоздання се, як видно з давнішої нумерації, становило колись один здоровенний фоліант, але, очевидно, стара оправа знищилась, бо кінець справоздання значно потерпів від часу, втратив кінець, і картки подекуди поперекидано, то ж оправлено його наново в два томи. Перший (кн[ига] № 12 по каталогу архіву) обіймає на 731 картці нової нумерації описі староств: Красноставського, Холмського, Любомльського, Ратненського, Городельського, Грубешівського, Тишовецького, Грабовецького, Белзького, Сокальського, Кам’янецького (Кам’янка Струмилова), Барського, Хмельницького, Кам’янецького (на Поділлі), Снятинського, Коломийського, Галицького, Теребовльського, Рогатинського, Жидачівського, Стрийського й Дрогобицького; другий (кн[ига] № 19) на 26 картках обіймає староства: Сяноцьке, Перемиське, Львівське, Любачівське, Замхівське, Лежайське, Озиминську волость і жупи землі Руської. На початку (1-го тому теперішнього) на одній і другій стороні аркуша стоїть виписаний великими буквами титул: Regestr albo inventarz wsithkich pozithkow w ziemiach Ruskich k stołu i. k. m. naliezączich spiszani wiernie presz urodzonego Christofa Sokołowskiego zo Wrzączey, starostę Rogozinskiego у do ziem Ruskich s szeymu Warschawskiego przesz iego k. m. rewiszora deputowanego. На аркуші другім – присвячення автора королеві своєї праці:

Oszwieczonemu у namocznieiszemu kxiązęcziu у panu Zigmuntowi Augustowi z łasky Bozei krolowi Polskiemu y wielkiemu kxiązęcziu Litewskiemu, Ruskiemu, Pruskiemu, Mazoweczkiemu, Zmodzkiemu etc. dziedziczowi у panu moyemu miloscziwemu.

Panie moy! Aczem prostak, wzdisz tak vmiłowal nędznego, ze przekładacz raczisz sprawi swe na mie sługe swego. Godnosczi acz we mnie niemasz, wszakosz tobie panu chucz, wiernoscz, uprzeimoscz і poddanstwo szamemu w szobie czuyę_ у wiernie tho wiznawam, zesz thi pan moy, ya sługa twoi, czo kazesz – po prostu działam. А у zesz tho chcział po mnie miecz, słuzebniku swoym, bym w Ruskie stroni yachal, а у pozithku swoym dowiedziawszi szię, bym dacz sprawę umyal, czo bi tez pan moy za pozitek tam w onich stronach miał, a tak the kxięgi tobie, panu moyemu, oddawam, w ktorem spiszal pozithki stołu twemu naliezącze, a thegom strzegl wszedzie, bym nie prziczinial any umnieyszal zadnei rzeczi nigdzie, alie czom у yakom gdzie zastal s towarziszmi swemi, thom piszal, thom sprawował у s slugami memy, wywiaduyącz szie s pilnosczią o kazdem pozithku zossobna, chczialem wiedziecz о kazdem twem zisku. Wszakoz zem prostak, podobnom nie traffył, abym był tobie panu moiemu we wszithko ugodzil; wiernoscz iest у uprzeimoscz, lecz prostota moya sprawicz statecznie nie umie, a tak wielmoznoscz twoia przymi laskawie, czocz sluga twoi nedzny, sprawiwszi, podawa, zebi yednak byedny poczieszon byl, zez, acz proste, sprawy przyiąl, yako pan mądri у łaskawy, a pothem bede li ziw, a roskazes czo sluzicz szobie, wierz mi, yako moy pan, zecz chcze takiem sługą bicz, iak przistoy wiernemu a powolnemu słudzie, thilko czię nam w łascze swey pomnoz panie Boze!

Wassei k. msczi nanissi у powolnie ziczliui sługa Cristow Sokolowski s. rn.

На аркуші третьому зміст першого тому: pierwsza czescz regestrow rewisyey ruskiey, w ktorei iest napiszanich starost dwadziesczia, а далі йде (аркуш 4 – 6) альфабетний покажчик місць. Люстрація писана добрим письмом, але поправлена й доповнена іншою рукою, як видко з порівняння, – рукою самого Соколовського.

Окрім сього справоздання, з тої ж люстрації маємо ще інвентар доходів, перехований в Архіві Скарбу Коронного (Варшавської Казенної палати), відділ XLVI № 119 – гарний фоліант, каліграфічно переписаний одною рукою, майже без поправок; суми писані червоним; на початку присвятні вірші:

Ad serenissimum atque potentiss. principem dominumque Sigismundum Augustum, Dei gratia regem Polonie, magnum ducem Litvaniae, Russ., Pruss., Mas., Sam. dominum et haeredem, principem et dominum sibi clementissimum.

Quod mihi mandasti, rex clementissime, feci,

Officia complens munia iussa mei.

Par humeris non ista quidem provincia nostris

Extitit, at magua est illa peracta fide.

Suscipe placatus studium nostrosque labores,

Quos praestat domino subditus ecce suo.

Pro patria iussuque suo profundere vitam

Antehac si semper ille paratus erat,

Cur non hoc munus voluisset obire libenter,

Tam miti adductus principis ore sui.

Quam si suscipies, rex о mitissime, curam

Vultu, naturae conveniente tuae,

Gonveniente fide, veluti fuit ille, futurus

Promptior ad nutus plus alacrisque suos.

Fidelis subditus Stanislaus Dembinski, capitaneus chęcinensis.

Далі йде титул: Revisionis actus seu (се може потім зверху приписано – дрібнішими) Summarius omnium et singulorum proventuum in capitaneatibus Russiae, Podoliae et Belzensis terrarum per ge. Stanislaum Dębienski, capit. Chęcinen., ad hunc actum autoritate conventus Warsavien. proxime preteriti ex parte nuntiorum terrestrium cum aliis revisoribus deputat. et ablegat., quam diligentissime congestus. 1564. Потім наступає Regestrum seu index sequentium, без пагінації, писаний тією ж рукою, що й уся книжка. Оправлена вона в шкіру, з візерунками на обрізі, з витисненими написами на дошках: спереду навколо: Revisionis actus autentic. ordinalis (sic) capitane. Russie Podolie Belzen. ect. terrarum anno Domini 1566, всередині польський орел, а під ним і над ним вірші:

Dum tibi pax superest, cense emolimenta bonoruin,

Ut nervum belli semper habere queas.

Ззаду посередині герб Дембінського (ведмідь) з буквами S і D з боків, зверху і знизу вірші:

Iussu aquilae sese venatum contulit ursus

Debita et attulit haec protinus ille fide.

На початку стоїть покажчик географічний, писаний тою ж рукою, що й уся книга; далі йде інвентар самий (f. 1 – 541), числа доходу винесені на маргінес, під рубрики; за текстом інвентарю йде Summarius krotszy starostw Ruskiei, Podolskiey і Belskiey zyem dla pręthszego wyrozumienia vdzialany (f. 542 – 500) – се витяг з інвентарю, уложений, одначе, інакшим способом: числа доходу подані не для поодиноких місць, як в тексті, а для поодиноких категорій доходу: Sniatinskie starostwo czinsu pienieznego czini 1590/10/9, miodu dannego na rok ninieiszi dostalo się pniow 127 per gros. 20, uczini (flor.) 84/20 etc.), нарешті Summarius krothszy przi kthorim sza frimarky spissane (f. 560, v. 3).

Спорядчик сього інвентарю Дембінський належав, як бачилисьмо, до люстраційної комісії земель руських разом з Соколовським. Відомості обох сих пам’яток, часом однакові до букви стилізації, показують, що вони уложені на спільній основі – записок ревізорських, але форма їх відмінна – одна є люстрацією, з ширшими відомостями географічними, побутовими, з поіменними реєстрами людності, друга – інвентар доходів самих, далеко коротший і сухіший. Але на сім не кінець: хоч, як я сказав, обидві пам’ятки мають багато спільного, часом тотожного, одначе вони ріжняться не тільки самою формою, і се, власне, доволі трудно собі об’яснити. Так в інвентар увійшло дещо, чого бракує в люстрації (стар[оства] Самбірське, Городецьке, багато поодиноких сіл); далі, в спільних частинах, інвентар часом не заводить тих доходів, що знаходимо в люстрації, ріжниться в числах людності, з чого постають ріжниці в сумах доходу і т. ін. Відносини сих двох пам’яток читач може вислідити на тексті стар[оств] Снятинського і Коломийського, де подані варіанти інвентарю. Я мушу, одначе, зазначити, що навіть числа, подані в тексті інвентарю, не зовсім узгоджуються з числами в доданому до нього Summarius’i; очевидно, все те укладалося на основі ревізійних нотаток і комбінувалося незалежно одне від одного.

Як інвентар доходів, далеко коротший і сухіший, позбавлений поіменних реєстрів людності і далеко бідніший щодо тих незвичайно важних пояснень, які по дорозі дають в значному числі справоздання люстрації, кодекс варшавський, цілком природно, має далеко менше наукової вартості, ніж кодекс московський (ріжниця між укладом одного й другого буде читачеві ясна, коли порівняє, наприклад, подану в сім томі опись Самбірського староства з описсю волості Озиминської). Тож при виданні з першого бралося лише те, чого бракувало в другім. І так з московського кодексу подано тут люстрації староств: Снятинського, Коломийського, Галицького, Теребовльського, Рогатинського, Стрийського, Дрогобицького й волості Озиминської, з кодексу варшавського взято староство Самбірське, бо його бракує зовсім в кодексі московськім; додано з нього ж деякі поодинокі села (с. 43,151 – 152,196 – 197, 303 – 304), а також вставлено на доповнення дефекту описі Озиминської волості, с. 299 – 300, бо аркуші, що тут бракувало, знайдено вже по видрукуванні й подано на с. 305 – 308.

З поданого в сім томі матеріалу лише люстрація староства Галицького була вже видрукувана Хоментовським в т. II «Biblioteka ordynacyi Krasińskich» (1876), але з копії XVIII в., не всюди поправної і з значними недостачами (напр., поминено багато поіменних реєстрів і т. ін.), тож уважалисьмо за відповідне сю люстрацію подати з оригіналу. Інше, скільки нам відомо, публікується вперше.

При виданні заховано такі принципи: друкувати буква в букву, нічого не зміняючи, навіть блудів – без занотування; заховано правопись оригіналу, з такими виїмками: що u і v уживаються без ріжниці всякої, тож задержано букви сі лише в іменах власних, а деінде ставилося одну чи другу букву відповідно вимові; у, що заміняє іі, в друку означено через іj, ß заміняно на ss, ę удержано там, де було видно якусь консеквенцію в уживанні (напр., перед носовими), де ж воно уживається без ріжниці з e (а в деякім письмі – напр., варшавського кодексу, годі їх навіть відріжнити часом), там сієї відміни не нотовано; великі літери й пунктуацію зміняно відповідно правилам сучасним. Все додане таке, чого не було в оригіналі, поставлено в [ ]; все внесено в текст з скорочень, означених значками, або доповнено з контексту на видертих або вилинялих місцях, взято в ( ). На маргінесі означено нумерацію оригіналу. Наостанку просимо звернути увагу на «похибки», де виправлено зауважені помилки, не нотуючи, одначе, такі, як в інтерпункції або в руських словах, що нікого в блуд ввести не зможуть.

Перед текстом уміщено розвідку про економічний стан селян на Подністров’ї, оперту переважно на матеріалі сього тому. Покажчик буде подано по закінченні цілої люстрації 1565 – 1566 pp. землі Руської, на що треба ще двох томів; сподіваємось, що їх появлення не прийдеться довго ждати.

Примітки

Друкується за виданням: Жерела до історії України-Руси. – Львів, 1895. – Т. І: Описи королівщин в землях руських XVI віку, видані під редакцією Михайла Грушевського. – С. І – VIII. Після передмови розміщено розвідку «Економічний стан селян на Подністров’ї Галицькім в половині XVI в. на основі описей королівщин» (на 53 с.), а також документи люстрацій земель Галицької й Перемиської польською мовою на 301 с.

… Собору учених руських 1848 р…. – Собор учених руских и любителей народного просвіщенія – перший просвітительський з’їзд у Галичині, скликаний Головною Руською Радою з ініціативи Миколи Устияновича та Івана Борискевича. Собор відбувся у Львові у жовтні 1848 р. На ньому була вироблена програма організації української науки і народного шкільництва. На практиці реалізована ця програма не була (Енциклопедія українознавства. – Львів, 2000. – Т. 8. – С. 2929).

… монументальне видання «Akta grodzkie іziemskie»… – йдеться про серійне видання «Akta grodzkie і ziemskie z archiwum tak zwanego bernardyńskiego we Lwowie». З 1868 no 1935 p. вийшло друком 25 томів цього видання. Редакторами видання були Люціан Татомир, Ксавери Ліске, Антоні Прохаска, Войцех Гейнош (див.: Ковальский Н.П. Источниковедение истории Украины… – Ч. 3. – С. 29-34).

… першої люстрацїї, урядженої на основі ухвали сеймової з р. 1562 – 1563, підтвердженої на соймі 1563 – 1564 pp. – йдеться про рішення Пйотрковського сейму 1562 – 1563 pp. про впровадження в державну практику інституту люстрування королівщин, аби четверту частину їх прибутків скеровувати на створення сталого фінансового фонду для утримання постійного найманого війська на південно-східних кордонах Польського королівства. Конкретні питання, пов’язані з проведенням першої люстрації, розглянув Варшавський сейм 1563 – 1564 pp., що визначив території, підлеглі процедурі люстрування, та склад і завдання ревізійних комісій (Майборода Р. Люстрації королівщин… – С. 9-16).

… старости рогозинського Криштофа Соколовського – депутата від короля… – Соколовський Криштоф († 1581 p.), син бєховського каштеляна Ярослава Соколовського. У 1559 р. король Сиґізмунд Август іменував його великопольським економом. Протягом 1560 – 1562 pp. виступає як рогозинський староста у Королівській Пруссії, а з 1563 р. став рогозинським старостою у Великій Польщі. У 1570 р. король номінував його на посаду крушвицького войського (Lustracja województw Ruskiego, Podolskiego і Bełzkiego… – Cz. I. – S. XV; Urzędnicy kujawscy і dobrzyńscy XVI – XVII wieku. Spisy / Oprac. K.Mikulski, W.Slanek. – Kórnik, 1990. – S. 146). K.Соколовський уклав провізорний (попередній) варіант люстрації Руського, Белзького і Подільського воєводств 1564 – 1565 pp.

… каштеляна іновлоцлавського Адама Джевіцького – від сенату… – Джевіцький Адам († 1569 p.), син радомського каштеляна Адама Джевіцького, рацьонський каштелян (1561 – 1563 pp.), іновроцлавський каштелян (1563 – 1569 pp.), гостинський староста (з 1561 p.) (Lustracja województw Ruskiego, Podolskiego і Bełzkiego… – Cz. I. – S. XV – XVI). А.Джевіцький був автором короткого сумарію люстрації згаданих воєводств.

… старости хенцінського Станіслава Дембінського – від послів… – Дембінський Станіслав († 1586 p.), син коронного канцлера Валентого Дембінського, хенцінський гродський суддя (1561 – 1564 pp.), староста (1564 – 1586 pp.). У 1571 р. став руським жупником, 1582 р. – маршалком Коронного трибуналу (Ibid. – S. XVI; PSB. – Т. IV. – S. 74-75). Перу С.Дембінського належить остаточний варіант люстрації Руського, Белзького і Подільського воєводств 1564-1565 pp.

… Перший (кн[ига] № 12 по каталогу архіву) обіймає на 731 картці нової нумерації… – сучасна архівна легенда книги – AGAD. Т. zw. Metryka Lilewska, dz. IVB, sygn. 12.

… другий (кн[ига] № 19) на 26 картках… – сучасна архівна легенда книги – AGAD. Т. zw. Metryka Litewska, dz. IVB, sygn. 19. Другий том налічує 421 аркуш.

… інвентар доходів, перехований в Архіві Скарбу Коронного (Варшавської Казенної палати) відділ XLVI № 119… – сучасна архівна легенда книги – AGAD. Archiwum Skarbu Koronnego, dz. XLVI, sygn. 119.

… інвентар доходів, далеко коротший і сухіший… – Ірена Рихлікова слушно зазначила невідповідність подібної оцінки. Текст С.Дембінського є дефінітивним (остаточним) варіантом люстрації 1564 – 1565 pp. [Rychlikowa I. Lustracje 1564 – 1566 jako podstawa szacunku dochodów z gospodarki polowej // Kwartalnik historii kultury materialnej. – 1974. – T. XXII. – Zesz. 4. – S. 676]

… лише люстрація староства Галицького була вже видрукувана Хоментовським в т. II «Biblioteka ordynacyi Krasіńskich « (1876), але з копії XVIIIв…. – див.: Materiały do dziejów rolnictwa w Polsce w XVI і XVIII wieku / Zebr. і oprac. W.Chomętowski (Biblioteka Ordynacyi Krasińskich. – Т. II). – Warszawa, 1876. – S. 354 – 416. Підставою публікації стала урядова копія 1723 p. (Люстрації королівщин… – С. 61).

П. Кулаковський

Regestr albo inventarz wsithkich pozithkow… (пол.) – Реєстр або інвентар усіх пожитків у землях руських, які належать до столу Й[ого] к[оролівської] м[илості], справно записані шляхтичем Кристофом Соколовським з Врончої, старости рогозинського, ревізора, депутованого з Варшавського сейму Його к[оролівською] м[илістю] до руських земель.

Oszwieczonemu у namocznieiszemu kxiązęcziu у panu Zigmuntowi Augustowi… (пол.) – Найяснішому і наймогутнішому князеві і пану Жиґимонтові Авґустові з ласки Божої королеві Польському і великому князеві Литовському, Руському, Прусському, Мазовецькому, Жмудському і т.д. дідичеві і панові моєму милостивому.

Пане мій! Хоча я й проста людина, ти такий милостивий до мене, що довірив мені, своєму слузі, вести твої справи. Я, не достойний, маю до тебе почуття вірності, прихильності й підданства, і визнаю вірно те, що ти мій пан, а я – твій слуга, що ти наказуєш, те я просто виконую. І якщо ти хотів, щоб я, твій служебник, поїхав у руські землі і, довідавшись про твої доходи, умів прозвітувати тобі про стан твоїх справ у тих землях, то й віддаю ці книги тобі, моєму панові. У них я описав доходи, які тобі належать, достерігаючи того повсякчас, аби не зменшувати ані не збільшувати ніде жодної речі, але що і як застав зі своїми товаришами і слугами, те й писав, розвідуючи пильно про кожен дохід зокрема, бо хотів знати про кожен твій зиск. Позаяк я людина проста, то може трапитися, що не все мені вдалося; я людина вірна і прихильна до тебе, але моя простота може мені зашкодити добре виконати доручення, тож нехай твоя вельможність ласкаво прийме те, що твій недостойний слуга подає, перевіривши справи, аби я потішеним був, що, як прошу, ти справу прийняв, як ласкавий і мудрий пан, а якщо потім буду живим, а ти накажеш мені виконати ще якесь доручення, то повір мені, яко мій пан, що я хотів би бути таким слугою, як то і пристало вірному і слухняному слузі, з Божою поміччю.

Вашої княжої милості зостає прихильний слуга Криштоф Соколовський, староста рогозинський.

…Pierwsza czescz regestrow rewisyey ruskiey, w ktorei iest napiszanich starost dwadziesczia… (пол.) – Перша частина реєстрів руської ревізії, в якій описано двадцять староств.

Ad serenissimum atque potentiss[imum] principem dominumque Sigismundum Augustum… (лат.) – До найяснішого і наймогутнішого князя і пана Жиґимонта Августа милістю божою короля Польщі і великого князя Литовського, Руського, Прусського, Мазовецького, Жмудського пана і дідича, князя і мого милостивого пана.

Quod mihi mandasti, rex clementissime, feci,

Officia complens munia iussa mei… (лат.) –

Я зробив те, що ти мені доручив, наймилостивіший княже,

Виконав те, до чого мене зобов’язував наказ.

Важкою ношею було моє завдання,

Проте я сумлінно виконав велику працю.

Прийми прихильно результати моїх старань,

Які підданий повинен вділяти своєму володарю.

Життя віддати за батьківщину і твої накази.

Якщо так я робив і раніше,

То чому б не виконувати із задоволенням своїх обов’язків [тепер]

Мені, відданому [своєму] князеві.

Якщо ти приймеш, о милостивий князю,

Мій труд великодушно,

То я і в майбутньому [дуже] хочу

Бути твоїм слугою.

Fidelis subditus Stanislaus Dembinski, capitaneus chęcinensis (лат.) – Вірнопідданий Станіслав Дембінський, хотинський староста.

Revisionis actus seu… (лат.) – Акт перегляду (ревізії) або ж…

Summarius omnium et singulorum proventuum in capitaneatibus Russiae, Podoliae el Belzensis terrarum… (лат.) – Короткий виклад усіх окремих доходів у староствах Руських, Подільських і Белзьких, якнайсумлінніше укладений мною, Станіславом Дембінським, старостою хотинським 1564 р., за час недавно проведеної інспекції люстраційною комісією та іншими ревізорами, яких призначив і послав Варшавський сейм.

Regestrum seu index sequentium… (лат.). – Реєстр або перелік надходжень.

Revisionis actus autentic. ordinalis (sic)… (лат.) – Акт ревізії староств Руських, подільських, Белзьких та інших земель року Божого 1566.

Dum tibi pax superest, cense emolimenta bonorum,

Ut nervum belli semper habere queas (лат.) –

Доки мирний час, оціни стан доходів,

щоб завжди мати засоби для ведення війни

Iussu aquilae sese venatum contulit ursus

Debita et attulit haec protinus ille fide (лат.) –

З наказу орла ведмідь зібрав [інформацію про] повинності

й одразу приніс його милості.

Summarius krotszy starostw… (пол.) – Короткий підсумок староств Руської, Подільської і Белзької земель, укладений, щоб було зрозуміліше.

Sniatinskie starostwo… (пол.) – Снятинське староство дає грошима чиншу…, меду цього року одержано… пнів (вуликів).

Summarius krotszy przi kthorim… (пол.) – Короткий підсумок, у якому перелічено…

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 38 – 43.