[Рец.] Dr. Antoni. Opowiadania historyczne, seria siódma

Михайло Грушевський

Lwów, 1891, s. 340

Невтомний d[octo]r Antoni випустив нещодавно сьому серію своїх «Історичних оповідань». Автор і його манера добре відомі читачам «Київської старовини», в якій неодноразово розміщувалися переклади його оповідань, присвячені переважно долям шляхетського стану; його праці надають немало цікавих відомостей і для нашої історії, тим більше, що ґрунтуються вони здебільшого на невиданих малоприступних архівних даних.

З оповідань цієї книжки (всього в ній міститься сім оповідань) найбільший історичний інтерес мають «Кам’янецька зрада» та «Львівські заручники» – обидва стосуються знаменитої польсько-турецької кампанії 1672 p., яка закінчилася Бучацьким миром.

В першому оповіданні читач знайде чимало цікавих подробиць про стан польського військового кордону перед кампанією, про облогу й взяття Кам’янця й виниклих після цього звинуваченнях проти місцевих сановників й навіть самого Собеського в таємних зносинах з турками, підкупі й зрадницькій здачі Кам’янця, головним ініціатором цих звинувачень автор вважає Фелікса Потоцького, згодом польного гетьмана. Між побутовими подробицями, множиною вплетеними в оповідання, зазначу, наприклад, описування засобів, якими викуплялися в ті часи полоняники із татарської неволі.

У другому оповіданні йдеться про облогу Львова турками 1672 р. Героєм цієї облоги в оповіданні виявляється відомий історіограф Львова, член міського магістрату Варфоломій Зиморович. Як відомо, облога була перервана завдяки бучацьким перемовам, але на місто була накладена контрибуція в 80 тисяч талярів. Із них Львів, виснажений попередніми контрибуціями, покинутий більшістю багатіїв, зміг виплатити лише 5000; для забезпечення решти суми було віддано десять заручників, долі яких й присвячене, власне, це оповідання. Неволя виявилася важкою, дехто помер, не дочекавшись визволення; дехто повернувся на свободу тільки в 1679 р.

Самопожертва заручників, однак, не знайшла належної оцінки; навіть рідне місто виявило щодо них сумнівну приязнь: воно, щоправда, просило у короля для них нагород, але, коли декотрі з них отримали право безмитної торгівлі й зробилися небезпечними конкурентами для своїх товаришів, – місто стало клопотати про скасування того привілею. Автор приходить до висновку, що й «drobiazg», залишений поза привілейованим станом, любив свій край й був готовий офірувати життя для його порятунку, та ці жертви привілейований шляхетський стан мало цінував.

Два інших оповідання «Спадок Гумецьких» й «Спадок принца Нассауського» теж стосуються одного й того ж предмета, місцями навіть повторюючи одне одного: «принц Нассауський» – знаменитий емігрант і авантюрист кінця минулого [18] століття, був одруженим на одній із онук Стефана Гумецького, воєводи подільського, що володів великими маєтками на Поділлі й, таким чином, той «принц» перетворився врешті-решт на подільського поміщика. Обидва оповідання присвячені долі принца й залишеного ним спадку, що перейшов, між іншим, в дуже зменшеному об’ємі в руки приймачки – грекині Єлизавети Економ. В зацікавленості щодо більшої послідовності оповіді автору слід би було ці два оповідання переставити одне на місце другого.

Слід згадати ще оповідання «Фатьма», так як воно слугує мов додаток до ранішого оповідання автора – «Доля красуні» (Софії Вітте, потім дружини Щенсного Потоцького), розміщеного в перекладі і в нашому часописі. В цьому оповіданні автор повідомляє подробиці про прибуття Софії Глявоне на Поділля й її життя в Кам’янці, про долю старшої її сестри – Фатьми, в подальшому дружини хотинського паші.

Примітки

Публікується за виданням: Киевская старина. – 1891. – Т. 34. – С. 157 – 158. Автограф зберігається в ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 234. – Арк. 1 – 3. Мова російська.

Dr. Antoni J. – доктор Антоній-Юзеф, псевдонім Йосипа-Аполінарія Роллє (1830 – 1894), історика, краєзнавця Поділля. Член Історичної комісії Академії знань, Літературно-історичного товариства в Парижі, багатьох медичних товариств.

Автор і його манера добре відомі читачам «Київської старовини»… – йдеться про переклади російською мовою (вочевидь, В.Антоновича та Ю.Сіцинського) низки творів Антонія Ролле: Украинские женщины // Киевская старина. – 1883. – Т. VI. – № 6. – С. 268 – 309; Страшный Йосиф // Киевская старина. – 1883. – Т. VII. – № 9/10. – С. 39-87; Иван Подкова // Киевская старина. – 1885. – Т. XIII. – № 10. – С. 243 – 276; На шпаковом шляху. Рассказ из быта Подолии начала XVIII века // Киевская старина. – 1887. – Т. XVII. – № 4. – С. 693-720 тощо.

…підкупі й зрадницькій здачі Кам’янця… – йдеться про події 1672 р. штурму й взяття великим османським військом основної прикордонної «неприступної» фортеці Речі Посполитої – Кам’янця (Подільського), яке багато хто з діячів пов’язував із підкупом командування фортеці турецьким командуванням.

…Варфоломій Зиморович – Зиморович (Zimorowich) Юзеф Бартоломей (1597 – 1680) – польськомовний поет, який мешкав у Львові й написав чимало творів про боротьбу з турками та події на Україні в середині XVIІ ст. Найвідоміший твір «Ідилії новоруські» (1655), де описуються події часів Козацької революції.

…Софії Вітте, потім дружини ІЦенсного Потоцького… – йдеться про Софію Глявоне Вітте Потоцьку (1765 – 1822). Грекиня надзвичайної вроди Софія Ілявоне куплена польським послом Боскампом Ляспольським у Стамбулі й привезена до Кам’янця (Подільського) 1778 p., де через рік вийшла заміж за сина місцевого коменданта, майора Йосифа Вітте. Від 1793 р. – коханка польського маршалка й магната Щенсного Потоцького, з яким пошлюбилася 1798 р. Саме цій дружині Потоцький побудував величну садибу й парк Софіївка поблизу Умані.

…розміщеного в перекладі і в нашому часописі – йдеться про публікацію: Судьба красавицы (София Глявоне-Витте-Потоцкая) // Киевская старина. – 1887. – Т. XVII. – № 1. – С. 99 – 138.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 123 – 124.