27.07.1913 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професоре!

Листа Вашого одержав. Дуже я Вам вдячний, Пане Професоре, що Ви порушили в ньому справу мого голосу на загальних зборах, бо се дає мені змогу вияснити сей неприємний для мене інцидент і уникнути прикрого непорозуміння.

Річ у тім, що не живучи у Львові, я не мав змоги приймати близшої ближчої участи у внутрішнім життю Наукового Товариства і се життя було і є для мене в деталях невідомим. Тому, даючи цього року на пропозицію д-ра Томашівського свою повновласть йому, я кермувався в сім випадку [Написано над рядком.] виключно особистим довірям довір’ям, тоб-то прінціпом принципом, котрого я придержувався і давніше [Написано над рядком.], даючи свій голос иншим іншим особам [Написано над рядком.] в минулих літах.

Знаючи-ж проф.Томашівського віддавна, я не мав причин йому не довіряти і думати, що він вжиє мого голосу на ціли цілі моїм замірам противні. І мені було незвичайно прикро, коли я довідався з газет, що сьогорічні загальні збори, зі звичайних зборів, котрі-б (як і давніще давніше) мали з користью користю для товариства зайнятись біжучими справами, перемінились в якусь катастрофальну боротьбу внутри Товариства.

Брати заочну участь в сій боротьбі я-б не міг для двох причин: раз тому, що замало знаю аргументацію обох сторін, а вдруге, що – признаючи в кожнім Товаристві, а значить і в нашім, потребу постепенних реформ – не згоджуюсь рішучо [Написано над рядком.] з [Після з слово закреслене.] формами, в яких ся боротьба – і спеціяльно спеціально боротьба проти Вас – ведеться. Про се все при першій нагоді скажу д-ру Томашівському, а на будуче, научений сим дуже неприємним досьвідом досвідом, не даватиму нікому мого голосу, і, по скільки братиму участь в загальних зборах, то тільки і виключно особисту.

Про Древинського постараюсь викінчити сю студію в осени, як тільки впораюсь з осінніми засівами. Останніми часами я зовсім закинув свою літературну працю. На се склались дуже невідрадні обставини мого теперішнього особистого життя, а спеціяльно спеціально що до студії про Древинського, то, не дістаючи від Вас відповіді, мені здавалось, що вона вже Вам непотрібна. Тішуся щиро, що помилявся.

Завтра їду на пару день до Київа Києва і на довший час на свій хутір в Уманщині, – але адреса моя – як би вона часом була Вам потрібна – лишається ця сама. Мені звідси висилають, зрештою за які півтора місяця знов сюди на якийсь час приїду.

Кланяюсь низенько Вам і вашій дружині, остаючи все з найвищою для Вас пошаною

Вячеслав Липинський

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, спр. 604, стор. 157-160.

…уникнути прикрого непорозуміння… – Під час виборів до керівних органів НТШ на загальних зборах у Львові у 1913 році була зроблена спроба усунути М.Грушевського від головування у товаристві з огляду на буцімто авторитарні методи його керівництва та використання свого чільного становища у власних цілях.

З приводу цього була видрукувана анонімна брошура. Серед головних організаторів цієї акції були С.Томашівський, В.Шухевич, В.Щурат. Більшість представників Наддніпрянської України й Галичини стали на бік М.Грушевського, підкреслюючи безпідставність звинувачень на його адресу. Тим не менше М.Грушевський зрікся головування у НТШ та редагування його видань.

В.Липинський в середині 1920-х років у листуванні з Д.Дорошенком часто згадував цей драматичний епізод. Погіршення його стосунків з С.Томашівським повернуло його до спогадів про цю подію (див.: В.Липинський, «Архів», т. 6 [«Листи Д.Дорошенка до В.Липинського»], [Філадельфія 1973], стор.108-109,349).

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 325 – 326.