24.03.1912 р. До М. Грушевського

Вельмишановний Пане Професоре!

Листа Вашого одержав і зараз спішу відповісти.

Отже що до підпису, то я-б волів, щоб лишився псевдонім, котрим я підписую всі свої публіцистичні статті, в яких з тих чи инших інших причин (цензурних наприклад) не можу розвинути вповні і ясно своєї програми. А позаяк в україн[ській] пресі я вживаю тільки цього одного [Написано над рядком.] псевдоніма (в «Przegl. Krajow’им» тільки я підписувався часом Civis) і в жадній жодній иншій іншій пресі, крім української, не беру участи – то зачеплені в цій статті з причин характеру суспільного (а не особистого) особи (як Сирочинський, Гавронський і т.д.), все зможуть, коли цього захочуть, довідатись про моє дійсне призвище прізвище, навіть від мене самого, в разі якоїсь полеміки. Тому, наколи Ви, Пане Професоре, не [Після не слово закреслене.] привязуєте прив’язуєте до нього якоїсь більшої ваги, то я-б просив Вас залишити псевдонім.

Що до дрібних змін в вислові, то розуміється проти цього не маю нічого. Біда тільки з цензурою, бо через те статья може стратити в другій своїй половині свою провідну думку. Тому, як що Ваша ласка, я-б просив прислати мені коректу в тим виді, в якім статья вже піде до друку. Коректу я відішлю зараз цього самого дня, так що великої задержки не буде. Перебуватиму увесь час у Кракові і на свята до дому не поїду, бо хочу вже скінчити свою роботу.

Дуже зрадів я довідавшись про вихід другого видання Вашої Історії і «Культурно-нац. руху». Щиро та сердечно дякую Вам, Вельмишановний Пане Професоре, за обітницю прислати мені ці книжки. Коли вже Ваша ласка, то може пришлете їх сюди до Кракова, ждатиму їх дуже і дуже нетерпляче.

При цій нагоді хотів-би Вам висказати одну думку, про котру вже давненько збірався Вам написати, але боявся щоб Ви часом не взяли цього за втручання до не своїх, мовляв, справ. Отже дуже прошу так цього не розуміти.

А думка ця ось яка: чи не подумали-б Ви, Пане Професоре, про те, що випустити окремою книжкою, гарним виданням Ваші меньші менші історичні статі статті і розвідки, як от «Богданові роковини», «Шведсько-укр. союз», «Хмельницький і Хмельниччина», «Байда Вишневецький» і т. ин. До кожної статті чи розвідки можна-б додати по одній ілюстрації на осібному папері. Така гарно (у [Після у слово закреслене.] більшому форматі – як Ілюстр. історія хоча-би) видана книжка пішла-б думаю, дуже добре, а про значіння значення популярізації [Після популяризації три слова закреслені.] важніщих важніших фактів нашої історії в тій формі, як це зроблено в оцих Ваших розвідках [Написано над рядком.], говорити розуміється не треба.

Тепер здається мені, такий час, що популяризація історії це одно з найважніщих найважніших культурних і політичних завдань, а позаяк до українства напливають все нові верстви, котрі з попередньою укр. літературою не ознайомлені, то такі передруки в гарній зовнішній формі річ дуже і дуже потрібна. Ця думка давно вже мене мучила і тому Вам її рішився висказати.

Альманах вишлю вже Вам до Львова. Ці перші аркуші (1-21), коли вони вже Вам не потрібні, будьте ласкаві, Пане Професоре, відослати відіслати пані Францішці [Написано над рядком.] Вольській (Безаківська, 18, другий поверх) – вона мене про це недавно просила.

Також дуже Вас прошу сповістити мене карткою, куда послати Вам коректу «Шв.-укр. союзу», яка буде готова в кінці цього тижня (17/30 марта).

Кланяюсь низенько, з правдивою і глибокою до Вас пошаною

Вяч.Липинський

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, оп. 1, спр. 604, стор.88-91.

…цього одного псевдоніма… – Мається на увазі «Правобережець».

…в «Przegl. Krajow’uм»… – «Przegląd Krajowy» – польськомовний суспільно-політичний, економічний та літературний тижневик українського змісту, який виходив з 30 квітня (13 травня) 1909 року до 23 грудня 1909 року (5 січня 1910) у Києві. Вийшло 12 номерів. Відповідальним редактором був Леон Радзейовський, але фактично редагував його В.Липинський.

…як Сирочинський… – Сирочинський Лев (псевдоніми: Левко Чорний, Левко Гончаренко, 1844-1925) – професор Львівської політехніки, разом з Й.Третяком та Ф.Равітою-Гавронським був «хлопоманом» 1880-х років. Автор статті про Київський університет та його значення, згодом перейшов на польські позиції, надрукував у реакційній «Rzeczy Pospolitej» статтю проти В.Антоновича.

…Гавронський… – Гавронський Францішек (Gawroński Franciszek, псевдонім Равіта, 1845-1930) – відомий польський історик і літератор, родом з Вінничини. Автор праць з історії України XVII-XVIII століть; виправдовував колонізаторську політику Польщі щодо України.

… «Байда Вишневецький» і т.ін… – Перші три статті були видані М.Грушевським у 1917 році у збірці «З політичного життя старої України»; остання не перевидавалась.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 303 – 304.