9.04.1913 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Посилаю кореспонденцію, якої сам не можу полагодити – особливо замовлення на церк[овно]-слав[янську] книжку, і тішуся, що замовлено таку значну скількість кількість.

Дома все добре. Звичайні роботи в саді, як підчищеннє підчищення дерев і т. д., вже пороблено; поки що коштує се 18 кор[он]. Замовлені з Заліщик щепи ще досі не прийшли, а вже й так трохи пізновато.

В Т[оварист]ві все спокійно, коли не вважати за певного рода «неспокій» постанову язикової комісії разом зі словарем Шевченка – властиво інвентарем слів в Шевченкових творах – передрукувати текст цілого «». Се ніби для «вигоди» при студіях – а в самій річи речі для того, для чого бажали б видавати всякого рода «корпуси». В сім випадку се мав би бути звичайний передрук видання Доманицького. Не знаю, як се покажеться П. Професорови Професорові, а мені здається, що се зайва трата грошей, а крім того, і конкуренція недавно виданому Т[оварист]вом «Кобзареви» «Кобзареві». Зрештою, справа мусить перейти через Фільольогічну Філологічну секцію, а потім прийти на Виділ. Словар робить Гнатюк.

В політиці, як я вже писав, явище в Галичині небувале. Український клюб клуб і намісників «бльок блок» і їх преса утворили солідарну «краєву» більшість і безпощадно громлять польську (ну і москвофільську – хоч ся без значіння значення) опозицію і її пресу в інтересах виборчої реформи і «згідного житя життя обидвох народів в краю». Наші політики і преса просто роспинаються розпинаються за дотичним проєктом проектом. Діло реформи поступає доволі скоро наперед в комісії для реформи. Подоляки і вшехполяки з Пінінським і Гломбінським на чолі роблять розпучливі зусилля, щоби не допустити до ухвалення, польські біскупи демонстративно заявилися проти такої реформи – словом, опозиція грозить крайними способами.

Та, по-мойому, реформа буде-таки ухвалена, бо опозиція до крайностей не дійде. Не дійде тому, бо сойм сейм в такім разі був би розв’язаний, а при нових виборах Бобжинський, якого становище незвичайно поправилося, змів би опозицийні опозиційні партії з лиця землі, принаймні з т. зв. «політичної арени».

Поки що, як зачувати, польські біскупи мали дістати з Відня здорову адмоніцію, і хто знає, чи при найблизшій найближчій нагоді дехто з них не піде «на покой». Нам лишається хиба хіба одна потіха, що не тільки нас, але також і поляків здеморалізував Бобжинський до решти, з тою хиба хіба ріжницею різницею, що з наших політиків зробив один, коли ужити сього означення, здеморалізований табор табір, а польські партії і групи просто затомізував. Досить сказати, що, напр., табор табір польських консерватистів, т. зв. «правицю», розбив щось аж на чотири групи, що себе обопільно поборюють. Наслідком такої тактики польських партій тепер натворилося без ліку, так що трудно зорієнтуватися.

Майстер та й годі.

Щодо самого проєкту проекту, то про нього богато багато би треба писати. Постараюся дістати його і пішлю пошлю П. Професорови Професорові, якщо се П. Проф. цікавить.

Бойчук нарешті має дістати пашпорт паспорт і небавом виїде. Зате Федюшка не може ніяк дістати. Чую, що Залізняки поїхали до Італії. Зрештою нічого такого, про що варто б писати.

Чи Марія Сильвестровна в Київі Києві?

З глибоким поважаннєм поважанням

Ів.Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 297 – 299).

Місце написання встановлено за змістом.

…постанову язикової комісії разом зі словарем Шевченка – властиво інвентарем слів в Шевченкових творах – передрукувати текст цілого «Кобзаря». – На засіданнях Язикової комісії Філологічної секції НТШ 12 лютого, 6 та 10 квітня 1913 р. на внесення В.Щурата розглядалося питання про підготовку та видання словника до українських творів Т.Шевченка з інвентарем усіх слів та фразеологічних зворотів.

Розробити концепцію видання було доручено В.Гнатюку, який подав його проект. Взявши за основу 2-ге видання «Кобзаря» Т.Шевченка (1908 р.) (Хроніка НТШ. – Львів, 1913. – Ч. 54. – С. 14 – 15). Відомостей щодо проекту передруку тексту «Кобзаря» «Хроніка» не подає. Так само не подає «Хроніка» і відомостей, що Філологічна секція «всі ті проекти провалила», про що пише у своєму листі від 22 (9) квітня 1913 р. І.Джиджора. Див.: Хроніка НТШ. – Львів, 1913. – Ч. 54. – С. 11. Вірогідно, що над проектом словника працювали і далі, бо на засіданні Філологічної секції 11 червня 1914 р. було ухвалено розіслати відповідну програму Язикової комісії (Там само. – Львів, 1914. – Ч. 58 – 59).

В сім випадку се мав би бути звичайний передрук видання Доманицького. – Йдеться про видання: Шевченко Т. Кобзарь/ [Ред., авт. передм. та прим. В.М.Доманицького]. – СПб., 1907. Це було перше повне видання «Кобзаря», яке включало 215 творів, з них неперевіреними за рукописами залишалося лише вісім. Видання 1907 р. вийшло накладом 10 тис. прим., друге, доповнене (1908 p.), – 25 тис. Третє видання вийшло 1910 р. після смерті В.Доманицького. Докладно див.: Возняк М. З приводу двадцятиліття «Кобзаря» в редакції В.Доманицького // За сто літ. – 1930. – Кн. 5. – С. 272 – 304.

Передумовою для друкування повного тексту «Кобзаря» стала праця В.Доманицького «» (К., 1907) – перше й найповніше на той час текстологічне дослідження поезій Т.Шевченка. У процесі роботи автор переглянув та дослідив 270 автографів, 18 копій з них, усі прижиттєві та посмертні видання поета. В останні роки життя планував видати 2-й том «Критичного розсліду» та працював над ним.

…конкуренція недавно виданому Т[оварист]вом «Кобзареви» «Кобзареві». – Йдеться про видання: Кобзарь / Ред. І.Франко // Твори Тараса Шевченка: В 2 т. – Львів, 1908. – Українсько-руська бібліотека. Філологічна секція НТШ. – Т. VI, VII. – Львів, 1908. – Т. 1 (1838 – 1846); Т. 2 (1847 – 1860).

Діло реформи поступає доволі скоро наперед… – Питання обговорювалось в листах І. Джиджори 10-тих чисел березня 1913 p., близько 22 (9) березня 1913 p., 23 (10) березня 1913 р., листі М.Грушевського, відправленому з Києва близько 17 (4) березня 1913 р.

Подоляки і вшехполяки… польські біскупи демонстративно заявилися проти такої реформи… – На початку квітня 1913 р. все йшло до прийняття компромісного проекту сеймової реформи, узгодженого польсько-українською більшістю 17 березня 1913 р. Проте верхівка римо-католицького єпископату та польські опозиційні партії виступили проти цього проекту, опублікувавши 2 квітня 1913 р. у часописі «Gazeta Narodowa» свій протест, що і вирішило справу.

Постановою від 14 травня 1913 р. уряд розпустив сейм, було призначено нові вибори. Намісник Галичини М.Бобжинський подав у відставку, яку 14 травня було прийнято. Новий проект виборчої реформи Галицький сейм ухвалив 14 лютого 1914 р. Отже, всі передбачення, висловлені І.Джиджорою, не справдилися.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 259 – 260.