26.04.1911 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Вибачайте, що я ще перед від’їздом своїм не повідомив Вас про свій намір скористуватися з уділеного мені урльопу. Не через те се сталося, що я маловажу справу, до котрої приставлений, або не дбаю про «Засів» чи «ЛНВістник», ні – сталося через те, що я попросту не мав часу сісти за лист.

Зі Львова вибирався сюди Юркевич і ні за що не хотів чекати, так що я мусів збиратися на гвалт. Мусів, бо мені не хотілося втратити знайомого сопутника супутника, а до того ж він мав у Женеві знайомого лікаря, приятеля Драгоманова і, що найважнійше, знаючого по російськи, у котрого я міг би порадитися, що мені бракує. Я повідомив і Всеволода Ол[ександровича], і иньших інших сослуживців про свій від’їзд, надіючися, що вони скажуть про се й Вам. Вам же хотів написати докладнійше докладніше з першої станції. Але через всякі недогоди мандрівні можу зробити свій обов’язок аж тепер, у Монтре.

В Женеві я був у доктора Вебера, дуже симпатичного чоловіка, котрий порадив мені вступити до санаторія місяців на два, а що санаторій, який він мені радить, відкриється лише 1-го мая, подорожую я трохи по Швейцарії і оце пишу Вам з Монтре.

Про свої обов’язки я не забуваю. Думаю про Бюро весь час і, коли опинюсь нарешті в санаторії, старатимуся піддержувати налажені відносини і бути в курсі справ, сидючи навіть за межами свого Бюра. Власне в сій справі уміщу відповідні відозви в газетах (виборча і Шевченківська література).

Про ЛНВ думаю і збираюся написати рецензію на Біхерняка (а може вийде й ціла статейка про христіянсько християнсько-суспільну партію, якщо знайду в Женеві потрібні книжки). Про «Засів» теж не забуваю, але звідси труднійше трудніше бути кореспондентом «З закорд[онної] Укр[аїни]», тому чи не міг би Микола перейняти знову на себе старі свої обов’язки до мого повороту? А я, якщо доктор не заборонятиме умово працювати, зроблю щось і з свого боку для «Засіву».

По повороті я надіюся, набравшися тут сил і здоров’я, з подвійною енергією взятися за полишену працю, котру кинув не для лакомства нещасного, а для крайньої потреби.

Ще раз перепрошаю перепрошую за невчасне повідомленє повідомлення і зостаюсь зістаюсь з високою шанобою

Вол.Дорошенко

Примітки

Центральний державний історичний архів України у м.Києві, ф. 1235, спр. 459, арк. 429-430.

Юркевич Левко (1884-1917) – визначний соціал-демократичний та громадський діяч, видавець, письменник.

Драгоманов Михайло Петрович (1841-1895) – український історик, публіцист, фольклорист, громадський діяч.

…рецензію на Біхерняка… – йдеться про рецензію у ЛНВ, 1911, кн.4 на книгу: Біхер К. Повстаннє Повстання народного господарства. / Переклав М.Залізняк. – Вид. Укр.-руської вид. Спілки. – К., 1911.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2001 р., т. 2, с. 245.