Палати
Михайло Грушевський
Не вважаючи на те, що Флоренція була найбагатшим огнищем артистичного життя й творчості Відродження, в високій мірі характеристично, що ренесансова штука тут не забила й не заглушила старих типів будівництва, так як по інших містах. Старий тип палати-замку повторяється тут на кождім місці, почавши від старих домів, які ще й досі можна бачити в околиці монастиря св. Хреста такими, якими бачили їх часи Данте, й до найбільш розкішної й величавої палати Венеції – палаццо Пітті, будованої й доповнюваної від XV в. потім протягом цілого ряду століть плеядою архітектів.
Бурливе життя старої Флоренції, з її вічною боротьбою шляхетських родів і політичних партій, конспіраціями, повстаннями, переворотами, – виробило і донесло в цілості сей тип дому-замку до пізніх часів.
Венеціанський горожанин чув себе й своє життя забезпеченим ліпше – на зверх стерегла його місто могутня фльота, в місті – всесильна і всевласна републіканська власть, що не лишала місця нічиєму самовільству і насильству; чула себе забезпеченою і певною сама ся власть, – і, певна себе, вона відкривала розтвором фасади й лоджії своїх палат і резиденцій, безпечна, що ніхто не підійме насильної руки на них. І так же відкривали отвором свої палати її вельможі, її горожани, дбаючи не про кріпкі мури й сильні затвори, а красу й пишність вигляду сих стін і галерей.
Флорентинець чув себе безпечним тільки за сильними мурами, за залізними брамами свого дому-замку, і він лишав на зверх гладкі сірі камінні мури, малі загратовані вікна сього замку, й чув себе свобідним і безпечним тільки у внутрішнім подвір’ї, до нього відкриваючи галереї, сходи й вікна своєї палати. Стара палата подестів, т. зв. Барджелло, будована в XIII в., відновлена в XIV, прегарно віддає нам сей тип будови й обстанови старого життя.
Резиденція вищої, адміністративної чи судової власті республіки, положена в центрі міста – се суворий і неприступний замок, з гладкими сірими стінами, з маленькими віконечками, з сильними загратованими брамами. Вони обраховані на те, щоб оборонити саму власть від оружного нападу горожан, або дати їй спромогу, вхопивши якогось ворохобника чи провинника, охоронити його від оружної визвольної руки його партизанів і прихильників. Старі залізні кільця, вбиті в зверхні стіни, призначені до прив’язування коней, ідуть наоколо палати. Тут розташовувалися й чекали люди, що прибували до начальства, і вояки, зібрані ним. Вступ всередину був нелегкий. Через широкі склеплені сіни впускали до внутрішнього подвір’я, окруженого відкритою галереєю (лоджією).
Високі, монументальні сходи вели нагору, через другу, горішню галерею, в велику, прегарну авдієнціальну салю в два світла, з перехресним склепінням. За нею ряд менших покоїв, з таким же склепінням; між ними каплиця, що служила й місцем останнього пробутку засуджених на смерть. Нагорі ряд менших покоїв, з дерев’яним балковим в’язанням замість стелі. Суворий і непривітний на зверх замок має затишний, приємний вид всередині, з сього забронірованого камінням і залізом внутрішнього подвір’я.
Особливо тепер, коли сі броні, мечі й алебарди стали мальовничою і дуже інтересною з погляду історії артистичного промислу декорацією внутрішніх сіней, що давніше наповнялися їхнім зловіщим брязкотом, а верхні салі наповнюють твори флорентійської штуки й артистичного промислу. В XIV–XV в. і сі внутрішні апартаменти не виглядали так затишно й ідилічно. Та суворість і тяжку незграбність тодішнього життя забрали з собою їх старі мешканці, а нам зісталося любуватися красою й силою форм сього старого життя. Через перспективу віків колись і наше тяжке й гірке життя буде прозирати до наших потомків в м’яких і ідилічних формах.
Двісті літ пізніше побудована палата Строцці – одної з фамілій молодої флорентійської аристократії, що виросла в XIV–XV в. на грунті компромісу й союзу молодшої, біднішої родової аристократії з торгово-промисловою буржуазією, – найкраща з приватних палат, скінчена в першій пол. XVI в., віддає сей старий тип оборонного замку в формах зм’ягчених, перепущених через горнило артизму Відродження.
Дуже влучно повторяє вона старий тип оборонної твердині в сих нових ублагороднених формах, в міру модифікуючи старий, добре захований стиль артистичними вимогами нових часів артистичного розцвіту; тому гідно вважається шедевром і найвищим верхом розвою сеї форми – флорентійської палати-замку. Стіни кладені з дикого, гарно оправленого каміння й прикрашені тільки скромними, але незвичайно артистичними гзимсами і луками вікон та держаками на ліхтарні й скіпки на чотирьох рогах будинку. Широка призьба оббігає наоколо палату на долині знадвору – для людей, що збиралися до палати й чекали тут; над нею масивні залізні каблуки до прив’язування коней. Всередині подвір’я, обведене лоджіями, як звичайно; три брами з трьох фасадів ведуть в середину сеї палати – одної з найкращих пам’яток старої Флоренції.
Примітки
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 519 – 520.