1

Михайло Грушевський

Я вернувся додому пізно й у найгіршому гуморі. Цілий день пройшов у клопоті і праці, цілий вечір я дер собі горлянку в справах громадських і мав нагоду десятки раз переконатись, що всі ті клопоти, всі ті голосіння дуже мало громадську справу посувають. Коли ж додати, що, прийшовши голодним як собака, я згадав, що забув сказати, аби мені купили булку, а без мого розказу не тільки того не зробили, а навіть і в грубі не запалили, то це – легко собі уявити – мого гумору не поліпшило.

Я розібрався в своїй непривітній, з голими стінами, хаті і, вилаявши дуже енергійно свою собачу долю, вкрився зверх пледа зимовим і літнім пальтами для захисту від холоду й ліг. Лампа горіла на стіні в другому кутку, а я дивився на неї й сердито метикував про безрадісність самих громадських інтересів і обов’язків і про потребу особистого щастя.

«Якби я був розумний чоловік, то одного красного дня вибрав би собі певний круг справ, перестав би кидатись, аби всі дірки на світі своїми пальцями заткнути, й мав би можливість якось приємніше й спокійніше своє життя урядити, а разом і для громади щось зробити».

З такими думками я й задрімав…

Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 13, с. 58.