Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

4. Грицько тікає на Січ

Михайло Грушевський

Уночі під вівторок Грицько Піщенко викрався з двома товаришами з Братства мандрувати на Низ.

Все було уложено наперед: вони прилучились до ватаги, що їхала з хлібом до Черкас. Треба було стерегтися застав і сторож, що польські старости, передчуваючи рухавку, могли розставити. На сей раз таких застав на тій дорозі ще не було, і спудеї щасливо добралися до Черкас, але тут далі, на пограниччю «диких степів», було вже небезпечно: старостинський уряд пильнував утікачів, і уряд міський мав йому помагати, хоч не дуже пильно те робив. Не пускали без причини на степ, не перепускали борошна, коней, запасу. Але всеможний посередник – гріш – улегшував, як всюди, так і тут, справу. Кандидати на козаків, которих назбиралось і без наших спудеїв досить та тікали ватага за ватагою далі на Низ, – входили в порозуміння з сторожами й мостили дорогу в степи під різними причинами.

На сей раз було умовлено, що кілька міщанських ватаг вийдуть в степ за сіном і під тією покрівкою виберуться при них охочі. Виїхавши нарізно з сією «оказією», панове молодці з’їхалися в степу в трьох милях за містом Чигирином, коло Попового байрака. Тут, злучившися докупи, вже разом кінно й оружно, боронь Боже якої стрічі, рушила їх ватага, близько ста мужа, в Дикі Степи, «неготовими дорогами», обминаючи можливі стрічі з реєстровими або якою жовнірською хоругвою. Про саму Січ невідомо ще було напевне, чи перейшла вона до Хмельниченка, чи тримається там реєстрова залога. Про Хмельниченка казано, що він подався до Криму – закликати татар, і не знати було, де його шукати. Приходилося розпитуватись з великою обережністю. Але по чотирьох днях дороги провідник показав своїй ватазі сіру пляму на білім степу й утішено сказав:

– Ото вже козацька залога.

По чім він те викомбінував, то був його секрет, але то дійсно була застава Хмельниченка: стояла в байраці й стерегла табору, що стояв на Дніпровім острові Буцьку. Самого Хмельниченка не було – він з кількома прибічниками був у Криму. Ввечері того дня Піщенко з товаришами могли собі зажити автентичного козацького кулішу, звареного в великому казані й розлитого в ваганки на братію.


Примітки

старостинський уряд… – тобто керівництво староства – адміністративно-територіальної і господарської одиниці в державних володіннях у Польському королівстві, Великому князівстві Литовському та на українських і білоруських землях, що входили до їх складу. Староства надавали вищим урядовцям (магнатам, багатій шляхті) за службу. В їхніх руках перебувала вся повнота влади, за винятком права надавання привілеїв.

Про саму Січ невідомо ще було напевне, чи перейшла вона до Хмельниченка, чи тримається там реєстрова залога – йдеться про те, що реєстрові козаки підлягали польському командуванню.

Згідно з ординацією, на Січі стояла залога, яка мала наказ блокувати Запоріжжя, а самого Хмельницького спіймати і видати полякам,

«але поза нею на Запоріжжі було чимало затишних кутків, де пробував різний своєвільний нарід. […] До нього звернувся Хмельницький, прибувши в грудні або на початку січня 1648 р. на Запоріжжя. […] В другій половині січня ст. ст. число прихильників повстання було вже таке значне, що Хмельницький розпочав під’їздову війну з залогою, що стояла в Січи, заразом агітуючи серед реєстрових козаків, щоб перетягнути їх на свій бік; кінець кінцем, дня 30 ст. ст. січня він заволодів Січею і при тім вся реєстрова козаччина дійсно пристала також до Хмельницького» (цит.: Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. VIII. – Ч. II: Роки 1639–1648. – К., 1916. – С. 493).

Це значно зміцнило військову потугу Хмельницького, а також було сигналом для простолюду вступати до його загонів.

Про Хмельниченка казано, що він подався до Криму – закликати татар… – збираючи сили для війни з польськими панами, Хмельницький навесні 1648 р. виїхав до Криму. Переговори з ханом завершилися укладенням військового союзу з татарами, але для гарантії домовленостей довелося залишити заложником старшого сина Хмельницького Тимоша. «Як довідалися на Запоріжжі, що татари обіцяли йти з Хмельницьким на Україну – все, що живе, почало збиратися до Хмельницького та ладитися до походу» (Грушевський М. Про батька козацького Богдана Хмельницького. – К., 1909 (Популярна бібліотека «Лан», № 4). – С. 20).

то дійсно була застава Хмельниченка: стояла в байраці й стерегла табору, що стояв на Дніпровім острові Буцьку – деякий час Буцьким називався острів Томаківка (Томаківський, Городище) – острів на Дніпрі на території сучасного м. Марганця в південно-західній його частині, за 66 км вниз по течії від острова Хортиця. Томаківка є другим за величиною дніпровим островом після Хортиці. Завдяки своєму гористому ландшафту – чудове природне укріплення, свого часу острів став місцем збору втікачів, від чого походить і назва «Буцький»: «буц» означає «втікач»; на ньому розташовувалася перша Запорізька Січ.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 13, с. 111.