Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

3. Грицько в гостях у отця Кирила

Михайло Грушевський

Грицько застав отця Кирила в родиннім кругу: був у нього шваґер, син небіжчика Мачохи, що того року був райцею, з родиною своєю, і ще якийсь свояк. Грицька повітали як добре знайомого. Отець Кирил стрічав його дуже радо. В нього давно уложивсь уже план – і з ним він не занехав поділитись з свояками – що як воно буде добре, мовляв, якби Грицька женити з Настусею: було б кому передати свої книжки й свою роботу. Отця Кирила немало мучило те, що він не мав сина, і хоч навчив свою Настусю не тільки читати й писати, але – що вже зовсім виходило дивно – навчив і латині, одначе розумів, що вона його не заступить.

За обідом піднялася розмова й зараз же перескочила на Хмельниченка. Отець Кирил і Мачошенко знали його особисто, пам’ятали й старого Хмельницького, що був підстаростою за небіжчика Даниловича. Добре пригадували участь Богдана в повстанню Павлюка, коли він був військовим писарем. Мачошенко, покладаючи на незвичайні здібності Хмельниченка, пророкував велике значення його замислу.

– Нарід заворушився вже, бачу. Немало й нашого міщанства, мабуть, потягне: он ті реміснички молоді, що собі чуприни підголюють та вуса по-козацьки запускають. Та й у вас у Братстві, пане Піщенку, – засміявся він до Грицька, – знайдеться, певно, немало охочих проміняти перо на шаблю.

– Що ж, воно не дивно, пане райцю: кожному свій нарід милий. І я, коли б на те пішло, не від того був би, – додав він, скинувши оком на Настусю, що змарніла якось за сі дні, неспокійно прислухувалася до сієї промови й тепер на сі слова разом зблідла.

– Ти? Пішов би в козаки? – здивовано запитав отець Кирил і додав з обуренням: – Ані забирай собі в голову того: твоя річ книжка та перо!

– Inter arma silent musae (під час війни замовкають музи), – відповів Грицько.

– Silent, send non belligerant (замовкають, але не беруться до зброї), – відповів йому в тон отець Кирил. – Ти вже, якби раз пішов на війну, попрощався б навсе з наукою, се певно знай: одно з другим погодити не можна. І я за себе скажу: як я тебе любив, але, якби ти зрадив науці, знати тебе не хочу.

– А проте хто нам відновив митрополію, хто заступив нашу релію (релігію), як не небіжчик гетьман Сагайдачний? – сказав Грицько.

Ся згадка за Сагайдачного утихомирила отця Кирила, що мав велике до нього поважання, але він все-таки додав:

– Ніколи не пристану, аби ти йшов у козаки.

Тут пан райця, скориставши з сього перемирія, поспішив перевести неприємну розмову на нейтральну тему.

– Гарно поступає Академія під новим ректором. Знав покійний митрополит, в чиї руки її передати.

– Аякже, – жваво прийняв сю тему отець Кирил. – Гарна то була декламація в неділю. І ти, Григорію, був не останній. Як то ти за геометрію говорив? Щось там від Ксенофанеса.

Ксенофанес значніший з філософов давніх, –

почав декламувати Грицько, –

Обиватель з Греції Кольофонов славних,

Архетипом ніякимсь Бога називати,

Без початку і конца казал признавати.

Змилил єднак тот мудрець, бо розум в поганской

Єще ховал темності і владзі шайтанской…

– От власне! – перебив його отець Кирил. – Хотів я тобі закинути: не повинний був єси казати, що ті славні мужі під властю шайтанською перебували.

– Але прошу вас, панотче, – вмішався пан райця, що теж в своїм часі скінчив братські школи. – Адже до Христа весь світ був у власті диявола…

Тут піднялася жвава диспута й затяглася на довший час. Отець Кирил взяв до помочи свою бібліотеку і став виносити один фоліант по другім на побиття своїх противників. Але на сей раз все те мало інтересувало Грицька. Він нудився й думав за свою мандрівку в козаки. Було вже рішено у нього безповоротно – тікати. Тільки розшибався гадками – чи сказати Настусі, чи ні. Хотів сказати, але, побачивши її змучене лице та перестрах, постановив не казати:

– Нащо її мучити! Нехай трошки пізніше довідається.


Примітки

пам’ятали й старого Хмельницького, що був підстаростою за небіжчика ДаниловичаМихайло Хмельницький (? – 1620) – батько Богдана Хмельницького, шляхтич, чигиринський підстароста. На початку XVII ст. жив у Жовкві на Львівщині при дворі коронного гетьмана Станіслава Жолкевського.

Звідси його взяв із собою корсунсько-чигиринський староста Іван Данилович (1570–1628) до Чигирина, де поставив підстаростою і за вірну службу по обороні від татар надав 1616 р. землю з пущею, де Хмельницький заклав хутір Суботів. Після Цецорської битви 1620 р. Данилович намагався викупити з полону Михайла Хмельницького, оціненого у 500 золотих, чи обміняти на полоненого турка, але обмін не відбувся й подальша доля М. Хмельницького невідома.

… участь Богдана в повстанню Павлюка…Павлюк (Бут) Павло Михнович (?–1638) – гетьман нереєстрового запорізького козацтва, керівник селянсько-козацького повстання в Україні 1637 р. З 1620-х рр. Б. Хмельницький служив у Чигиринському полку і брав участь у військових походах козаків проти татар і поляків. З 1637 р. Хмельницький – серед вищої козацької старшини. Він брав участь у повстанні проти Польщі і як військовий писар підписав капітуляцію козацького війська під проводом Павлюка під Боровицею 24 грудня 1637 р.

хто нам відновив митрополію, хто заступив нашу релію (релігію), як не небіжчик гетьман Сагайдачний? – за активної участі Петра Конашевича Сагайдачного (1570–1622) в Україні 1620 p., всупереч політиці польсько-шляхетського уряду і католицької та уніатської церков, була відновлена православна ієрархія, ліквідована після Брестської церковної унії 1596 р. Таким чином Сагайдачний зробив безпрецедентний для свого часу крок – поставив зброю на охорону освіти рідної країни та її культури.

Щось там від КсенофанесаКсенофан Колофонський (бл. 570 – бл. 470 до н. е.) – давньогрецький мандрівний поет і філософ. Свої погляди, близькі до матеріалістичних, викладав у віршованій формі. Ксенофан – ранній представник грецького вільнодумства стосовно релігії.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 13, с. 109 – 111.