Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Добра жінка

Михайло Грушевський

оповідання Михайла Заволоки

1886, лютого 19 – березіля 2


Примітки

Публікується вперше за автографом: ЦДІАЛ України. – Ф. 401. – Оп. 1. – Спр. 57. – Арк. 93 – 130. Над заголовком: Лютого 19 – березіля 2 1886. В кінці тексту: Березіля 2, Тифліс, р[оку] Б[ожого] 1886.

Про цей твір трапилася нам єдина згадка М.Грушевського в його щоденнику: у листопаді 1890 р. він пише, що перечитав деякі свої твори, зокрема, і цей. «Вчора балакали з Галею [тобто сестрою Ганною. – Г.Б.] за видання оповідань». – Грушевський М. Щоденник (1888–1894 рр.). – С. 78. Тобто у студентські роки у нього з’являлася думка про те, що, можливо, не варто тримати в шухляді вже чималу низку досить вправно написаних літературних творів. На жаль, немає інформації, чому задум такого видання не був тоді здійснений.

Мабуть, саме при перечитуванні свого давнього писання М.Грушевський робив деякі дописки, правки олівцем – їх добре видно на первісному автографі, написаному чорним чорнилом, ці правки враховані у нашій публікації. Звертає на себе увагу час і термін створення «Доброї жінки»: досить велика повість написана за дванадцять днів. При тому, що це був напружений час підготовки випускника-гімназиста до так званих «матуральних» іспитів:

«Готуюся теперенька до екзаменів, силую себе, щоб не спотикнутись на цін «великій події», як Ви кажете, тільки тяжко. Я вже виріс за школярську лавку і гірко трохи за те труситись, щоб не написати uno замість uni…» – Лист до І.Нечуя-Левицького від 3 квітня ст. ст. 1886 р. / Листування… – Т.1. – С. 44.

Однак упродовж усього навчання в гімназії юнак був першим за успішністю, і навіть підготовка до іспитів не становила для нього особливого труду. Про це він зізнався у тому ж листі: «Як, Іване Семеновичу, почну думать – то під хмари занесешся, то, як жаба, на під сядеш; усе через те, що роботи немає; як ще б кілька років тут мене подержали, то запевне чи збожеволів, чи розледащів би». – Там само. – С. 45. Таким чином, М.Грушевський знайшов-таки час для втілення свого чергового літературного задуму.

У кінці рукопису автор записав кілька нотаток для себе: «не так дуже побиватись; небіжчиці гроші; за дівчину – 20 т.; не грудень, а листопад», – тобто М.Грушевський мав намір ще творчо попрацювати над цим текстом, однак якогось суттєвого редагування твір так і не зазнав. Можливо, інші варіанти чи підготовчі матеріали до повісті свого часу існували, але не збереглися. Про не свідчить архівний аркуш з уривком тексту «Доброї жінки», який не увійшов до останньої редакції. Подаємо тут цей фрагмент (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 261. – Арк. 63 – 63 зв.):

«жала дітей на двір погуляти – було тепло й ясно, весною пахло вже крізь зімове повітря. Вона послала за чоловіком, щоб порадитись, як одягнути дітей. Кладкевич седів у себе з якимись, забалакався, сказав челяднику, що прийде зараз, й забувся. Ольга Кириловна почекала трохи й послала вдруге, Кладкевич переказав, щоб робила, як схоче, що єму нема часу. Ольга Кир[иловна] розсердилась – якраз за день чи два сам-таки Кладкевич нарікав, що вона не гаразд споряжа дітей й сказав, щоб завжди єго питались… Вона не пустила дітей на двір, діти плакали й просились, і у неї тим ще гірш накипало на серці на чоловіка. А той й не думав про се, й через кілька часу переказав жінці, щоб убералася їхати із ним кудись візитувати, Ольга Кир[иловна] убиратись не стала, почала купати дітей й Кладкевич, як увійшов геть убраний за жінкою, застав її над ночвами з засуканими рукавами, сердиту й сумну.

Кладкевич подумав, що їй не переказано, й напав сердито на челядь.

– Вона мені переказала, – сказала Ольга Кириловна… послала за окропом до кухні, а сама зумисне покійно знову нагнулася над ночвами, не вважаючи на чоловіка.

Усе оце виходило дуже нерозумно: й купання серед дня, й що він напався на челядь, і що вона мовчала – й обоє, як стали на цю стежку, тай і пішли нею, дуріючи, а не розбираю чи до ладу.

– Та чи підете ви, нещастя моє, – закричав Кладк[евич].

– Бачите, що не маю часу.

– Се і біс батька зна, що таке, – аж скрипнув зубами Кладкевич і пішов, а через кілька часу поїхав геть. Він не вернувся обідати й Ольга Кир[иловна] обідала сама.

Далі аркуш чистий (63 зв.), текст не продовжено.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 295 – 331.